Роздуми брата Алоїса

15 серпня: "Нічого бо немає неможливого в Бога"

“Нічого бо немає неможливого в Бога”: розуміючи, що Бог потребував її, щоб прийти на землю, Марія повірила у слова ангела. (Луки 1, 26-38).

Вона ще не жила з Йосифом, коли ангел сказав їй, що вона матиме дитину і це буде Син Всевишнього - Христос. Те, що їй сповіщено, було у людських мірках неможливим. Вона мала логічні підстави для того, щоб сказати: «ні». Проте вона відповіла: «так». Шлях Божих дій, незбагненний, розпочався з Авраамом, який повірив, не знаючи куди він іде, тепер здійснився новим унікальним способом.

Євангеліє називає Марію «благодаті повною». Впродовж усіх часів Господь її любив і готував до того, чого хотів від неї. Ніхто з її сусідів не міг здогадатись про таємницю, яку Марія з Назарету зберігала у собі. Чи найбільші таємниці не проходять у глибокій тиші? Впродовж історії, інколи лише кілька людей було достатньо, щоб змінити хід подій. Віра і сміливість Марії були достатніми, щоб дозволити Богові ввійти у людство.

Бог прагнув вільної згоди: «так» від молодої дівчини. Вона сказала: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» Після цього її віра була піддана жорстоким випробуванням. В дорозі підготовлене народження Ісуса, відстань, на яку дванадцятирічна дитина віддалилась від батьків, відповідь, через яку Ісус різко дав їм зрозуміти, що тепер є глибший зв’язок ніж кров, все це не привело її до втрати віри.

У Кані вона запросила інших приступити до тої самої віри: «Що лиш скаже вам, - робіть» (Івана 2, 1-12). Вона сказала своє «так» знову, коли все було не зрозумілим, навіть безглуздим. Коли Ісус помирав на хресті, вона була поруч. І тоді Ісус довірив свою матір апостолу Івану (Іван 19, 25-27).

«Так» на все життя – це те, що Господь хоче від кожного з нас. Наче Він промовляє до нас: «Я потребую тебе, щоб Євангеліє прийшло до всіх людей. Не бійся своїх обмежень і страждань. Я ніколи не залишу тебе.»

Ікона Марії, Матері Божої, яка звертає нас до свого Сина, показує, що вона як перша, що повірила в Євангеліє, веде нас до Ісуса. Ікона, зображена тут, знаходиться у церкві Тезе. Вона була освячена 1962 року Митрополитом Нікодимом Російської Православної Церкви, який приїжджав до нас з візитом.

Діва Марія є прообразом Церкви. У сопричасті святих, ми пов’язані з нею безпосередньо, як з мамою. Безліч вірних знайшли розраду і сміливість звертаючись до неї, з певністю, що вона перебуває з Богом. Так багато потребуючих знайшли у ній загоєння своїх ран і зцілення серця.

Почитання Марії є частиною нашої хвали Бога. Коли ми розважаємо над тим, як Бог став тілом, ми споглядаємо Христа і нас переповняє загадковість Марії.

Почитання Марії набрало різноманітних форм з плином часу в залежності від місць. Воно розпочалось з євангелістом Лукою, який вставив до уст Марії такі слова: «Ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди» (Луки 1, 48). Багато вікові гімни оспівують Марію з великою поетичною красою: «Радуйся, бо Ти носиш Того, Хто все носить; Радуйся, зоре, що сонце попереджає; Радуйся, утробо Божого втілення; Радуйся, бо Тобою відновлюється творіння (Акафіст до Пресвятої Богородиці).

Свято 15 серпня, яке прийшло зі Сходу, можливо, з Єрусалиму, святкує сповнення Маріїного паломництва. Вона зараз з Христом. Він взяв до себе ту, яку Святий Дух приготував, щоб дати Йому життя на землі. Віра Діви Марії стала видимою. Марія засвідчує, що справа примирення звершена Христом, прийшла до сповнення.

Християни Сходу не говорять про «успення», а про «спочинок» Діви Марії. Спосіб, яким вони цінують таїнство є зупинитись при певній межі, якою вона є. Те, що Католицька Церква каже більш відкрито, що Марія «взята до небесної слави з душею і тілом» (ІІ Ватиканський Собор, Lumen Gentium 59), це для того, щоб запевнити, що всім своїм єством, усім з чого складалось її життя, Діва Марія була прийнята Богом.

Марія завжди буде прикладом віри. Сьогодні, коли остаточне «так» у шлюбі чи целібаті легко ставиться під сумнів, особливо важливо тим, хто промовив це «так», жити ним, оживлювати його, дивлячись на Марію.

Споглядаючи за Маріїним «так», шляхом, який вона пройшла поки Господь прийняв її, запевняє, «нічого бо немає неможливого в Бога», це може дати нам змогу ризикувати, покладаючись у всьому на віру у Христа.

*Кілька екуменічних документів, включаючи Groupe de Dombes («Марія у справі Божого спасіння і у сопричасті святих»,1997) відкриває шлях усім хрещеним до розуміння Діви Марії у справі спасіння, приймаючи різні форми почитання. Як може матір Бога, образ церкви, розділяти нас? Ні, вона об’єднує нас!

Щоденна газета "La Croix" ("Хрест") просила брата Алоїса писати роздуми на великі християнські свята протягом 2008-2009 років.

Printed from: http://www.taize.fr/uk_article11064.html - 20 November 2019
Copyright © 2019 - Ateliers et Presses de Taizé, Taizé Community, 71250 France