Святкування Великодня у Бухаресті: День за днем

Святкування Великодня у Бухаресті: День за днем

На початку весни група молодих паломників з майже 20 країн прибула до Бухаресту, Румунії. Вони приїхали для того, щоб взяти участь у паломництві “до джерел православної християнської віри” для того, щоб пізнати культуру і традиції Румунії.

Деякі з них здивовані різкою зміною температури, оскільки ще 1-2 години тому вони були на іншому кінці Європи, де все ще було засніжено. Деякі учаники були втомлені дорогою, яка тривала аж 3 дні. Але всі без винятку були захоплені щедрістю прийому — від теплих і щирих усішок молодих людей, які зустрічали їх в аеропорту; неймовірної щедрості людей, які прокидалися о 4 ранку для того, щоб зустрічати автобуси (потрібно були перевірити усе місто для того, щоб знайти автобуси, які не прибули у домовлене місце) і до чудових тортів, які спекли сестри з єпархії. Коли Вас вітає Румінія, то здивуванню не має меж!

Ті, хто прибули раніше, мали можливість познайомитись з цим містом, повним контрастів: середньовічні вулички переплітаються з широкими модерністськими бульварами; футуристичні офіси і торгові центри стоять поряд з величезними панельними будинками комуністичної епохи, за якими ховаються сотні маленьких красивих церков і монастирів, прикрашених іконами і настінними розписами, і сповнені тиші, яка здається майже неможливою після шуму доріг, переповнених автобусами.

Ввечері відбувалися прийом на парафії, вечеря і знайомство з приймаючою сім’єю. Молоді люди з Румунії протягом багатьох років брали участь у Європейських зустрічах, тому було багато бажаючих самим цього разу прийняти гостей. Але також були люди, які охоче приймали гостей, хоча ніколи раніше не чули про Тезе. Приймати гостей у Чистий тиждень зовсім нелегко. Румуни приймали гостей найкращими частунками. Для православних в цей тиждень все ще тривав піст. Це означає — жодного м’яса, риби, олії, продуктів тваринного походження, а в п’ятницю і суботу бажано провести взагалі без прийому їжі. Приймаючі сім’ї були зворушені, почувши, що молоді люди також будуть дотримуватися посту разом з ними. Ми не приїхали сюди для того, щоб споглядати традиції здалеку, але для того, щоб долучитись до них хоча б на декілька днів.


Чистий четвер

У ранок чеверга, першого дня, ми всі брали участь у Літургії в одній з Патріарших церков у центрі міста. Після типового румунського обіду з сармале (фаршироване виноградне листя, подібне до долми або голубців) та мамалиги (полента, кукурудзяна каша), настав час для дальшого знайомства з румунською культурою. У Бухаресті є велика кількість чудових музеїв, але, на жаль, кожен з нас мав час, щоб відвідати лише один із них. Історичні і мистецькі музеї презентують глибину науки і культури Румунії, яка, на жаль, маловідома за кордоном. Палац парламенту, який є символом комуністичного диктаторства, також є і символом креативності цілої румунської генерації. Цей будинок пробуджує в людях досить різні емоції. Проте зважаючи на всю його експресивність, неможливо залишатись до нього байдужим. “Сільський музей” під відкритим небом допоміг групі паломників краще уявити, як виглядає типове румунське село, як воно виглядало колись і як виглядає тепер. Серцем Румунії все ще залишаються села, і тому, не відвідавши хоча б одне з них, не можна впевнено сказати, що ти пізнав цю країну.

Запрошення звучало: “приїдьте і долучіться до братів, святкуючи разом Чистий тиждень і Великодні богослужіння”. Саме це ми і робили протягом більшості часу. Кожного вечора ми брали участь у Літургіях на приймаючих парафіях. Для більшості з нас спосіб богослужіння був абсолютно новим. Справжнім викликом було стояти на Літургії протягом більше ніж 3 годин, не знаючи мови, проте ми знали про це ще до того, як сюди приїхали. Від неймовірної краси богослужіння люди просто затамовували подих. Ось що про це сказала, одна з паломників, Катя:

"Православна віра і поклоніння просто вражають! Пізнати її зблизька було цікаво, але також нелегко. Богослужіння торкається всіх відчуттів і наповнює тебе, але після кількох годин ти також відчуваєш і втому. Я справді неймовірно вдячна за цей досвід у Бухаресті!"

Темнота і тиша у церкві створюють неповторну атмосферу під час молитви. Коли починається захід сонця, промені світла проникають у церкву через купол. Де-не-де мерехтять свічки, золото ікон і фелони священиків відбивають світло і розсіюють навколо. Священик починає заспівувати перше з дванадцяти читань з Євангелія. Коли ми вдумуємось у текст Євангелія (5 розділів з Євангелія від Івана), ми проживаємо драму останніх днів Ісуса, ніби його перші учні. Проте нас вражає не жорстокість і несправедливість, а любов Батька і Сина один до одного і до всіх нас, про яку ми чуємо на початку читання. Це і є справжнім значенням хреста і найвищим актом любові.

П’ятниця: від смерті до життя

Цей день ми провели на приймаючих парафіях або разом із сім’ями: ми фарбували яйця, готували традиційні великодні страви. Також разом з молоддю з місцевих парафій ми мали можливість відвідати різні соціальні проекти, місця надії і захованих скарбів, провідати старших і хворих, щоб розділити з ними радість найважливішого зі свят.

В певний час протягом дня священик викладає плащеницю на стіл по середині церкви. По черзі кожна людина проходить під столом з плащеницею тричі, що символізує перехід через гріб разом з Христом, перехід від смерті до життя. Сюди приходять люди різного віку. Благоговіння і зусилля, які прикладають люди, яким важко ходити, дуже зворушують. Люди приходять до плащениці протягом цілого дня, в деяких церквах — від ранку і аж до вечора. Пізніше ввечері ми пригадуємо смерть Ісуса Христа. Всі разом співають красивий і довгий гімн плачу, після чого процесія з хрестом і плащеницею йде навколо церкви. Кожен присутній отримує квіти, які може взяти додому, як знак покликання до нового життя.


Субота: довге очікування

В Євангелії записано, що жінки, які слідували за тими, хто поховав Ісуса, “запам’ятали, де був гріб і як було покладено тіло. Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали” (Лк 23:55-56). Отже паломники, які прибули до Бухаресту, відпочивали також.

Обідній пікнік, який мав відбуватися в парку, був перенесений до будинку теологічного факультету, оскільки прогноз погоди передбачав дощ. Проте, не зважаючи на це, цілий день було сонячно. Це також означає, що заплановані роздуми над іконою Воскресіння Христового можна було провести біля чудової фрески у коридорі будинку. Один з братів і двоє молодих теологів допомогли нам зрозуміти значення ікони “Сходження до пекла”.

’У Біблії цілком зрозуміло сказано, що ми не повинні створювати зображення Бога — Бог є поза всіма зображеннями. Але ікона — це не спроба зобразити Бога. У посланнях Павла знаходимо: “Христос є образом невидимого Бога” (Кол 1:15). Тому ікона є лише прославлянням Ісуса, кожна представляє інший аспект нашої віри у нього’

Після кількох днів, проведених у місті, було цікаво поїхати за його межі — до монастиря Черніка, який побудований на двох маленьких островах на озері, недалеко від Бухаресту. Красива природа, дружній та скромний прийом нашого провідника, одного з монахів, для багатьох учасників зробили цю зустріч найяскравішою за ціле паломництво.

А після цього — відпочинок, оскільки завтра день буде дуже насиченим.


Неділя: радість Воскресіння

Сказати, що це був довгий день — це не сказати нічого! Великодня неділя починається опівночі (а в деяких церквах навіть трохи раніше!). Величезні натовпи збираються біля церкви для того, щоб отримати благодатний вогонь і взяти його з собою додому. Можливо, в наш час не так багато людей ходить до церкви щотижня, але на Великдень складається враження, що сюди приходить все місто. Всі радісно співають: “Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував”, повторюючи раз за разом так, що це на завжди залишається в наших серцях. Потім відбувалась Урочиста Великодня Літургія. Здавалося, що час Причастя тривав довше, ніж решта Літургії — так багато людей приготувалося до цього таїнства. І нарешті настає час, коли вперше можна споживати їжу за останні три дні. Хоча, зважаючи на те, що ми приїхали у гості, ніхто не допустив, щоб ми дотримувалсь посту згідно всіх правил. Люди стукаються писанками і вітають один одного “Hristos a înviat – Adevărat a înviat”, “Христос Воскрес! - Воістино Воскрес!”. Вони будуть продовжувати вітатись цими словами протягом наступних 7 тижнів — до Дня Зіслання Святого Духа (Свята Святої Трійці).

Після декількох годин сну, ми вирушаємо на Недільні богослужіння до християн інших конфесій. В обід правиться Вечірня - “Другий Великдень”. Євангеліє читають 9 мовами. Єпископ розмовляє з молодими паломниками англійською, тому втомлені перекладачі можуть нарешті відпочити. Паломникам і місцевим парафіянам він передає чудове послання: “В Христі ми всі перебуваємо разом, Він збирає нас воєдино, Він хоче, щоб ми перебували разом”.

Потім ми швидко повертались на обід до приймаючих родин перед тим, як знову зібратись у центрі міста для зустрічі з Патріархом. Його Блаженство Даніель зустрічає нас у відбудованому “Залі християнської Європи”, стелю якого прикрашає мозаїка святих Західної і Східної церков і Отців Церкви. Він підтримав нас чудовими словами і, звичайно, пригощав нас паскою — великоднім хлібом.

Після прогулянки через ціле місто ми прибуваємо до греко-католицької катедри, де відбувається завершальна молитва Тезе. Сюди приходять всі: паломники, які приїхали з різних країн, місцева молодь, волонтери і люди з приймаючих парафій. І раптово настає момент, коли приходить час прощатись і вирушати в дорогу додому, щоб поширювати добру новину, що Христос Воскрес!

Printed from: http://www.taize.fr/uk_article20694.html - 22 July 2019
Copyright © 2019 - Ateliers et Presses de Taizé, Taizé Community, 71250 France