Росія

Паломництво до другої весни

З 16 по 19 травня 2018 року брат Алоїс разом з ще одним братом Тезе і групою молоді відвідав далеке місто у Сибірі під час святкування Вознесіння Господа за запрошенням Кемеровської єпархії Російської православної церкви. Перед від’їздом в Кемерово більшість паломників мали можливість провести два дні в Москві та відвідати парафії, що приймали молодих людей в 2011 і 2015 роках під час пасхальних зустрічей, організованих Спільнотою Тезе.

Брати з Тезе за останні 10 років декілька разів відвідували Кемеровську єпархію. Молоді люди та священики з Кемерово також бували у Тезе та брали участь у молодіжних зустрічах. Паломництво стало результатом довгого приготування,та дружби, яка росла впродовж років. Один з братів, а також деякі з паломників діляться своїми враженнями.

Молоді мешканці Москви організували паломництво через центр міста до різних церков для паломників, які приїхали провести 2 дні у Москві перед подорожжю до Кемерово. Вони змогли відкрити для себе місто в зовсім інший спосіб, аніж туристи, які переповнюють Червону площу. Духовна спадщина міста не обмежена лише пам’ятниками. Живі спільноти православних вірян несуть свідоцтво своєї віри.

JPEG - 59.7 ko

Першого вечора у храмі Успіння Пресвятої Богородиці відбулася красива молитва. Парафіяни цього храму вже протягом 20 років приїжджають в Тезе. На молитву зібралися друзі з усієї Москви.

Джейкоб, Німеччина:
“У вівторок зранку ми відвідали Божественну Літургію і після цього нас запросили на обід з отцем Іоаном, священиком парафії святих Косми та Даміана. Я запитав у нього, що ми можемо зробити, щоб об’єднати наші церкви. Він відповів, що важливо робити кроки до того, щоб краще пізнавати один одного і більше любити. Я щасливий, що під час цього паломництва вдалось зробити й те, і інше. Завдяки цьому досвіду я дізнався більше про Російську Православну Церкву і через те, як нас прийняли у церквах та наших приймаючих сім’ях, я відчув любов, яку ми розділяємо як брати та сестри у Христі.”
Отець Іоан сказав, що у минулому ми можемо побачити “історію зі знаком мінус”, яка фокусується на конфліктах та поділі. Ми повинні спробувати написати “історію зі знаком плюс”, шукаючи та створюючи моменти й проекти єдності та сопричастя. Я сподіваюся, що це паломництво стане частиною цієї “історії зі знаком плюс”.”

У Москві, в Інституті святих Кирила і Мефодія, групу прийняв президент Відділу внутрішніх церковних зв’язків Московського патріархату Митрополит Іларіон (Алфєєв).

JPEG - 67.8 ko

Аліція, Польща:
“Візит до Інституту Кирила і Мефодія був винятковим. У нас був чудовий гід, який багато пояснював про дві церкви, які знаходяться на території інституту. Ми дізналися про значення числа куполів на церквах, також про символіку їхніх кольорів. Окрім цього, іноземні студенти інституту привітали нас прекрасним літургічним співом.”

Філіп, Австралія: У вівторок ввечері ми всі попрямували у різні московські аеропорти, залежно від наших рейсів в Кемерово. Літаки вилітали пізно ввечері й, хоча політ тривав всього чотири години, ми прибули в Кемерово зранку в середу через чотирьох годинну різницю в часі із Москвою.

Це не було єдиною відмінністю. У Кемерово було 3 ° С вранці прильоту в порівнянні з останніми кількома днями у Москві, коли було 30 градусів. Це завжди цікаво: входити на борт літака і виходити з нього, з одного світу в інший.

Наше приземлення в Кемерово було вражаючим, з видом на місто серед ландшафту лісів та річок Західного Сибіру ".

І все-таки, листя берези робко демонстрували свої кольори, крокуси почали підніматися з землі. Для багатьох паломників це була їх друга весна цього року. Наступні дні також покажуть нам другу весну в Церкві ...

(Джудіт, Нідерланди): "З самого ранку, після гарного краєвиду над сибірським пейзажем ми приїхали до міста Кемерово. Разом з двома іншими паломниками я була тепло прийнята родиною, що складалася з 4 осіб. Після ситного сніданку з млинців та фруктів, ми прилягли щоб трохи відпочити. Коли ми прокинулися, наступний прийом їжі - обід вже чекав на нас! Радісний момент, щоб трохи пізнати один одного ".

Діна, Москва: "Завершувався наш перший день в Сибіру з радісною зустріччю у сім’ях Кемерово, поїздкою в Ленінськ-Кузнєцкий, візитом до монастиря, туром навколо міста, в якому ми відвідали близько шести різних церков і брали участь у вечірній молитві. Цей день ще не завершився, але за цей час нас вже тепло прийняли у двох містах люди, які бачили нас вперше. Ми не мали багато часу, щоб пізнати один одного через дуже насичену програму, дня, повного досвідів, спільних молитов і прийому їжі, проте я відчувала, що це паломництво вже по-своєму зблизило нас.

JPEG - 61.4 ko

І ось ми їхали в автобусі по дорозі Ленінська-Кузнєцка, повної вибоїн у сибірських сутінках у досить незвичній компанії: два брати з Тезе, 29 молодих людей з усього світу і кілька місцевих православних священиків, які нас приймали. Ми прямували до місця ночівлі і майже ніхто не знав, що це буде насправді. Для звичних перехожих ми були просто групою в автобусі — хтось сидить, хтось стоїть, дехто розмовляє. Але я могла повірити, що це було насправді, настільки це перевершило мої очікування. Це подорож та зустріч були настільки особливими, що мені ще досі важко підібрати слова, щоб описати це. Але це все було насправді — автобус, Сибір і вибоїни на дорозі. Ми відкривали країну, яка була такою різною від того, до чого я звикла. Ми були свідками краси православної віри та присутність моїх друзів з-за кордону допомогла мені по-новому подивитися на неї. Прекрасним подарунком було пізнати, як вони бачать її й що відкривають для себе. Ми прямували в невідомість, стомлені, але повні довіри та радості.

Я також думала про усі перешкоди та складнощі, які ми подолали, щоб зустрітися у Сибірі, як багато зусиль було докладено, щоб приготувати все, усі домовленості, запрошення, візи та інші деталі. Кожен з нас знайшов час для цього паломництва і по-своєму готувався до нього. І ось ми тут. Разом. Тому що ми хотіли цього так сильно, але ще більше тому, що Він молився “щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі”.”

В день свята Вознесіння Господнього ми брали участь в Божественній Літургії в храмі міста Салаїр. Після служби паломників попросили заспівати Бородице Діво, православну молитву Божій Матері, яку часто співають в Тезе. Це стало початком особливих стосунків з парафіянами церкви.

JPEG - 60.4 ko

Клаудія, Німеччина:
“Після літургії у церкві Салаїра: Я зустріла неймовірну жінку у церкві святого Петра і Павла у Салаїрі. Вона підійшла до нас і запитала звідки ми. Коли я відповіла “Німеччина”, вона сказала, що це так чудово, що ми тут і вона надіється, що більше ніколи не буде чергової війни. Потім вона вийшла і після цього вернулася у сльозах. Вона розповіла нам, що бачила документальний фільм про російських і німецьких солдатів. Там розповідалось про російських солдатів, які захищали молодих німців, тому що вважали, що їм занадто рано вмирати такими молодими. Ця жінка сказала, що розуміє, що багатьох молодих німецьких солдатів змушували воювати, і вони йшли туди не з власної волі. Вона розповіла, що вона плакала за обох, російських та німецьких солдатів. Ми двоє плакали та обійнялись. Ця зустріч дуже мене зворушила, оскільки мого дідуся змусили відправитися до Росії, коли йому було всього 19 років.”

Після літургії, ми відвідали православний дитячий садок “Світлячок”, де діти виконали для нас декілька сценок про російські традиції та життя Кирила і Мефодія.

Після повернення в Кемерово, зранку в п’ятницю ми змогли відвідати Божественну Літургію в Кафедральному соборі міста, а потім зустрітися з православними скаутами. Вони організовують багато заходів для членів клубу, включаючи літні табори в Алтайських горах недалеко звідси, під час яких відбуваються літургії та учасники ходять в похід по красивій місцевості.

JPEG - 81.5 ko

Наше паломництво продовжилося в Православній гімназії імені святих Кирила і Мефодія, де нас тепло зустріли вчителі і учні. Вдень ми молилися біля місця трагедії, яка в березні забрала життя 70 людей, багато з яких — діти. Отець Сергій, православний священик, який зробив дуже багато для нашого прийому, розповів про бабусю і її двох онуків з його парафії, які загинули під час пожежі. Тимчасове місце пам’яті про трагедію, створене з квітів та ікон, стало місцем для роздумів і молитов.

Ввечері в п’ятницю у нас була можливість молитися разом в католицькій парафії. Єпископ Йосиф Верт приїхав з Новосибірська разом з молоддю з Томська і Барнаула, щоб приєднатися до нас. Брати також мали змогу зустрітися з митрополитом Аристархом, який запросив нас на це паломництво. Він зустрів нас дуже тепло і говорив про своє бажання підтримувати контакт.

Наше паломництво завершилось чудовою вечерею в домі отця Сергія. Всі паломники помагали його готувати. Ми різали помідори та картоплю, готували суп та накривали на стіл. Велике вогнище у дворі підтримувало тепло. Як же нас приймали у ці дні!

Клаудія, Німеччина:
“Я була вражена, мене переповнювали емоції, коли ми бачили таку гостинність, тепло і просту дружбу. Багато людей, які нас приймали, ніколи не були пов’язані з Тезе перед цим. Попри це, вони приймали нас наче старі друзі, вони вірили, що ми є “хорошими людьми”, дали нам прихисток і їжу у своїх домах, молилися з нами та ділилися любов’ю та співчуттям.”

Александра, Польща: “Що мене найбільше здивувало та зворушило — це відношення російських людей до інших. Кілька разів траплялось так, що люди, яких я ледве знала чи зовсім незнайомі, підходили й розповідали дуже особисті історії з їхнього життя. Також наша приймаюча сім’я була такою відритою та щирою, такою охочою до розмов. Можливо це частина їхньої культури: багато спільних моментів за чашкою чаю. Так було і після літургій у храмах. Це мене дуже зворушило, і за цим я сумую у нашому цифровому і більш “західному” суспільстві — прямого контакту з іншими людьми.”

Ще раз дякую за можливість взяти участь у цьом паломництві! Я б хотіла додати, що це був насправді досвід паломництва довіри для мене, коли я змусила себе полишити своє комфортне життя, щоб Бог міг вести мене ще раз і покази красу і різноманітність світу, як зовнішнього, так і внутрішнього.”

Джулія, Франція: ““Я називаю вас друзями”: і так ми називали один одного, друзів-паломників, приймаючих сімей, священиків і тих, хто приймав нас. Для багатьох із нас, це паломництво було нашою першою зустріччю з православними братами та сестрами з Росії. Через ці моменти, які ми прожили разом, ми познайомилися з ними та з їхньою Літургією і наша власна віра стала глибшою. Пізнаючи своїх братів і сестер, навіть якщо ми по-різному проживаємо свою віру, я вчуся смиренному ставленню до власної віри й це допомагає нам ставати миротворцями, об’єднаними навколо одного Христа посеред нас, як це було протягом всього паломництва.”

Printed from: http://www.taize.fr/uk_article24465.html - 10 December 2019
Copyright © 2019 - Ateliers et Presses de Taizé, Taizé Community, 71250 France