Роздуми брата Алоїза

Кожного вечора протягом Європейської зустрічі брат Алоїз звертається до учасників. Текст його звернення буде публікуватись на цій сторінці кожного дня протягом зустрічі.

JPEG

понеділок вечір, 31 грудня 2018 року

Наша зустріч добігає до кінця. Сьогодні ми святкуватимемо Новий рік. У приймаючих парафіях відбудеться молитва за мир.

Так багато місць у світі не знають миру! Ми повинні молитися за мир і справедливість, тому що вони невід’ємні один від одного. Ми ніколи не повинні приймати ситуації несправедливості, ні поруч, ні далеко від нас. Але маємо боротися з примиреним серцем. Не додаваймо ненависть до насильства.

Досвід спілкування, який ми отримали в ці дні, стимулює і заохочує нас зробити конкретне зобов’язання бути творцями миру. Кожен може творити мир у свій спосіб. Багато хто з вас вже задіяний у ініціативах щодо солідарності. Я хотів би коротко згадати про три виклики, які мені видаються важливими.

Перший - зменшити розрив між багатими та бідними. Чи можемо ми, невеликими групами в наших церквах, бути більш уважними до проявів бідності? Навіть не маючи великих коштів, не маючи майже нічого, можна подолати бар’єр, наприклад, відвідавши бездомного, самотню літню людину, покинутих дітей.

Другий виклик, безсумнівно, є прийняття мігрантів та біженців. Підтримуймо місцеві та міжнародні ініціативи, щоб забезпечити їм більшу безпеку та справедливість. Безпека певних людей не може завдати шкоди іншим. Страх перед явищем міграції нової величини для Європи є зрозумілий. Але одне можна сказати напевне: ситуацію не вирішиш без особистих стосунків з тими, хто шукає притулку або кращого майбутнього в інших країнах.

І третій виклик: мир між людьми вимагає солідарності із творінням. Нашій чудовій планеті загрожує нерозсудлива експлуатація ресурсів, різного роду забруднення та втрата біорізноманіття. Це призводить до несправедливості і насильства між людьми. Ми всі можемо зробити конкретні кроки для вирішення цього виклику.

Ці три зобов’язання (з можливих багатьох) є чимось більшим за моральний імператив. Прийнявши їх серйозно, присвятивши себе їх виконанню, наше життя може знайти сенс.

Останнє зауваження. Я щойно закликав боротися з примиреним серцем. Це передбачає сходження до джерела примирення. Це джерело не є ідеєю, це людина, це Христос. Він дає нам свій мир. Без внутрішнього миру, який ми отримуємо від Нього, спокуси розчарування і гіркоти можуть стати занадто сильними.

Біля джерела ми є віч-на-віч з Ісусом. Але нам також потрібні люди, які показують шлях до джерела. В Церкві є жінки і чоловіки (не тільки священики і пастори), які готові вас вислухати. Вони можуть зрозуміти ваші найглибші переживання не осуджуючи. Шукайте таку надійну людину, яка супроводжуватиме вас певний час.

Для всіх нас паломництво довіри продовжиться вже під час подорожі додому. Тут, в Мадриді у парафіях ви можете продовжувати жити щедрістю, яку ви показали, приймаючи нас. Кожної першої п’ятниці місяця для молодих людей є молитва в катедрі з вашим архиєпископом.

По дорозі до Тезе ми з братами зупинимося в двох місцях. 2 січня ми будемо в м. Авіла на денній молитві. І 3 січня в Барселоні, на молитві в церкві Санта-Марія-Дель-Мар, о 20:00.

Для нас є два місця, які слугують джерелом. Тереза Авільська заохочує у житті нашої спільноти іти від початку до початку. А в Барселоні нас декілька разів приймали дуже тепло. Можливо, дехто з вас може змінити маршрут до дому і приєднатися до нас, або в м. Авіла, або в Барселоні.

Всім бажаємо щасливої дороги додому! І не забуваймо про гостинність!

Мадрид, неділя вечір, 30 грудня 2018

Після пісні Алилуя:

„Не забуваймо про гостинність!“ Це заклик, над яким ми роздумуємо в ці дні. Ми обмінюємося, ділимося ідеями, але що найважливіше, - ми досвідчуємо гостинність. Сім’ям, парафіям і релігійним громадам, які відкрили свої домівки, архієпископу Кардиналу Осоро та іншим представникам церкви, Мануель Кармені, яка є мером Мадрида, владі міста, всім вам вельми вдячні за теплий прийом тут, у Мадриді.

До нас звернеться тепер Кардинал Осоро.

Наприкінці молитви:

Ми, брати Тезе, багато очікуємо від цієї європейської зустрічі в Мадриді. Наше найбільше бажання - щоб ця зустріч пробудила надію. Зіткнувшись з труднощами і викликами нашого часу, багато людей розчаровуються і зневіряються. Досвід ділення та спілкування, який ми отримали впродовж цих днів, спонукає нас дивитися в майбутнє з надією.

Ми справді проходимо паломництво довіри. Суспільству так необхідні справжні відносини та мости там, де є розколи. Суспільство не може вижити без довіри між людьми. Довіра дозволяє діалог про те, що нас розділяє. Довіра охоплює так багато, що поважає і навіть цінує особливості іншого.

Ми всі є частиною однієї сім’ї людства. Більше, ніж будь-коли раніше, ми потребуємо один одного. Є так багато запитань - серйозні екологічні виклики, наприклад, - які можна вирішити лише якщо ми працюватимемо разом незважаючи на кордони.

Звісно, досвід спільноти, який ми отримали в ці дні, є коротким. Але він є справжнім. Він показує нам, що між найрізноманітнішими людьми можлива довіра. І ми бачимо, що Церква може бути місцем, що дозволяє цій довірі зростати.

Так, Церква покликана бути місцем дружби, дружби, яка постійно зростає. Сьогодні нам пропонують Церкву універсальну. І це дозволяє нам відчувати, що християни можуть сприяти глобалізації з людським обличчям - це їх особлива відповідальність.

Почнемо з особистого виміру. Подумаймо, як наші місцеві громади можуть бути більш відкритими. Прийдімо до тих, хто відрізняється: найбідніші, мігранти, християни інших конфесій, віруючі інших релігій, невіруючі.

Уважність до солідарності між людьми - невід’ємна складова внутрішнього життя. Подумаймо, як віруючі, як відновити нашу молитву, практикувати уважність до Божої любові, вдень і вночі. Так ми наблизимося нас до тих, хто є інший.

Щоб жити цією відкритістю, перш за все потрібно слухати інших. Хіба не часто наші діалоги у суспільстві, у Церкві страждають від неспроможності слухати? Для початку спробуймо зрозуміти людину, складні ситуації.

У жовтні мене запросили до Риму для участі в Синоді Католицьких Єпископів присвяченому молоді. Там неодноразово висловлювали бажання, щоб ви, молоді люди, змогли знайти людей в Церкві, які вас слухатимуть. Щоб ваші мрії сприймалися серйозно, ваша творчість підтримувалася, ваші страждання чули.

Ми хочемо зробити все можливе, щоб солідарність і дружба позначили майбутнє наших суспільств. Саме в такому дусі ми продовжимо наше паломництво довіри на землі.

Зустрічі в Тезе будуть його етапами, вони відбуватимуться щотижня впродовж року, також буде особливий тиждень, присвячений молоді від 18 до 35 років з 25 серпня по 1 вересня. Перед цим відбудеться вікенд дружби між молодими християнами і мусульманами з 22 по 25 серпня.

По всьому світу відбуватимуться зустрічі паломництва довіри. Група з Лівану та інших країн Близького Сходу є тут серед нас і запрошує нас ближче познайомитися з їхнім життям і гостинністю. Бо з 22 по 26 березня відбудеться зустріч молоді у Бейруті.

По закінченню літа ми поїдемо на південь, в Африку. Ми маємо так багато навчитися, слухаючи, що пережила Південна Африка за останні десятиліття і як вона живе сьогодні. Південна Африка дуже далеко від Європи, але запрошуємо вас з 25 по 29 вересня на зустріч молодих людей на самому півдні Африки, у місті Кейптаун.

Потім відбудеться наступна європейська зустріч, з 28 грудня 2019 по 1 січня 2020 року у .....

субота вечір, 29 грудня 2018 року

Впродовж цих днів в Мадриді ми зібралися разом з дуже багатьох країн. А ті, хто приймають нас, є з різних поколінь. З усіма цими людьми, яких ми ніколи раніше не зустрічали, ми досвідчуємо спільність. І в ній знаходимо радість.

Наше паломництво довіри - це також внутрішня пригода. І сьогодні я хотів би звернути вашу увагу на такі аспекти нашої зустрічі: довіра до інших, довіра до себе і довіра до Бога. Це так тісно пов’язані реальності.

Довіра не є ні сліпою, ні наївною, ні мрійливою, вона знає, як розрізняти добро і зло. Довіра - це впевненість, що в будь-якій ситуації, навіть у темряві, може відкритися шлях, що веде до життя.

Довіра не є пасивною, це сила, яка у будь-якій ситуації провокує нас зробити крок до більш наповненого життя, і допомагати іншим наповнювати їхнє життя. Вона стимулює уяву, додає сміливості і хоробрості, щоб ризикувати.

Всім відомо, що таке відсутність довіри. Втома, невдачі, зраджена дружба, насильство, стихійні лиха, хвороби, всі ці речі підривають довіру. Довіра є дуже вразливою.

Наша довіра до Бога теж є крихкою. Певною мірою ми всі сумніваємося: сумніваємося в Божій любові, дехто навіть сумнівається в існуванні Бога. Де ж тоді нам знайти джерело довіри?

Щоб довіра народилася і відродилася в нас, потрібен хтось, хто нам довіряє, приймає, хто пропонує гостинність.

Сьогодні ми прочитали вражаючу історію з життя Ісуса. Він приходить по воді, щоб бути зі своїми учнями під час шторму. Ця історія здається неймовірною для сучасної людини. Але пригадаймо слова Ісуса: "Не бійся, я тут". А Петрові, що хоче пройти до нього по воді, Ісус каже: “Прийди”. Так, Петро стає на воду. Коли він дивиться на Ісуса, він може рухатися вперед, але як тільки його захоплює небезпека, він тоне.

Для учнів Ісус є не тільки вчителем, що навчає. Він їх покликав, посилає проповідувати, бо довіряє. Якби ж ми змогли побачити в Ісусі того, хто повністю нам довіряє.

Навіть якби ми були найбільшими грішниками у світі, він говорив би нам ті ж слова, що своїм учням: "Не бійтеся, я тут". До кожного з нас він звертається таким ж закликом, як до Петра: "Прийди!", вийди з безпечної зони, май сміливість зіткнутися з іноді суворою реальністю світу.

Тереза Авільська, виняткова жінка шістнадцятого століття, яка і досі нас надихає, написала слова однієї нашої пісні: "Nada te turbe, nada te espante, quien a Dios tiene nada le falta" (Нехай ніщо тебе не тривожить і ніщо не лякає тебе, Бог завжди з нами). Вона також казала: "Aventuremos la vida!" (Ризикуймо життям!). Так, життя справді прекрасне для тих, хто сміливо виходить і приймає сміливі рішення.

Які ж це сміливі рішення? Кожен з нас покликаний пройти внутрішнє паломництво, яке веде від сумнівів і страху до довіри. Для всіх нас сміливе рішення - це питання прийняти любов Христа і стати творцями довіри і миру, поруч себе і на відстані.

Вечір п’ятниці 28 грудня 2018 року

Велика радість розпочинати сьогодні нашу європейську зустріч в Мадриді! Щоб дістатися сюди, багато хто з вас подолали чимало кілометрів. Місто Мадрид, християнські громади, численні релігійні громади, багато сімей і навіть люди, які живуть самі, приймають нас. Одразу ж кажемо вам велике спасибі за вашу щедрість.

Ваша гостинність торкається наших сердець. Вже більше сорока років поспіль, завдяки паломництву довіри на землі, ми відчуваємо, що гостинність є джерелом радості.

"Не забуваймо про гостинність!" Цими днями і впродовж року хочемо більше роздумувати про цей заклик в Тезе та в інших місцях. У буклеті зустрічі ви знайдете п’ять пропозицій на 2019 рік, з ідеями для роздумів та дій.

Цього року ми досвідчили виняткову гостинність. У серпні дві тисячі молодих людей з Азії та інших континентів зібралися на зустріч у Гонконгу. Сімсот молодих людей мали змогу приїхати з материкового Китаю.

Декілька місяців тому ми досвідчили таку ж гостинність у Львові, в Україні. Молодь різних християнських конфесій приймали молодих людей з інших країн, вони разом єдналися в спільній молитві.

Це були знаки надії: знаки того, що молоде покоління може творити для людства майбутнє, збудоване на співпраці, а не конкуренції.

Гостинність зближує нас, попри відмінності та поділи між християнами, релігіями, віруючими і невіруючими, народами, стилем життя чи політичними переконаннями. Звісно, гостинність не стирає ці поділи, але змушує нас бачити їх в іншому світлі: робить нас здатними слухати і спілкуватися.

Гостинність є фундаментальною цінністю для кожної людини. Всі ми ввійшли в життя крихітними маленькими дітьми, яких треба було прийняти, щоб ми жили, цей фундаментальний досвід супроводжує нас аж до останнього подиху.

Мотивація обрати гостинність полягає в переконанні, що наше життя - це дар, який ми отримали. Це переконання живиться вірою. Ми щойно прочитали першу сторінку Біблії. Ця велична поетична історія є досить таємнича, вона допомагає нам зрозуміти, що все, що існує, є даром. Небо і земля, океан, темрява, світло - все походить від Бога. І в усьому творінні присутній Бог через Духа.

Так, моє життя - це подарунок, який я отримав. І інші люди різною мірою є подарунком для мене. Моя ідентичність будується через відносини з іншими. Звичайно, інші відрізняються від мене, я не все в них розумію і, без сумніву, я не всім можу з ними поділитися.

Прийняття один одного передбачає прийняття своїх обмежень і обмежень інших. Прийняття інших неподільне із розсудливістю. Але вона ніколи не повинна бути приводом, щоб замкнутися в собі через страх перед іншим, страх, який є у всіх нас.

Такі мої роздуми на чудову тему гостинності. Завтра вранці у невеликих групах ви прочитаєте перші дві пропозиції. Вони допоможуть нам поглибити нашу віру та довіру, що Бог завжди приймає нас і, що Христос присутній у нашому житті. Шукаймо, шукаймо впродовж цих днів, і знайдемо.

JPEG

Printed from: http://www.taize.fr/uk_article25346.html - 19 October 2019
Copyright © 2019 - Ateliers et Presses de Taizé, Taizé Community, 71250 France