брат Алоїс 2019

Не забуваймо про гостинність!

Гостинности не забувайте, бо нею деякі, не відаючи, ангелів були вгостили. (Євреїв 13:2)

Паломництво довіри, постійні зустрічі молодих людей, які розпочалися в Тезе декілька десятиліть тому, продовжуються і сьогодні на всіх континентах.

Під час кожної такої зустрічі, як на молодих учасників, так і на тих, хто запрошує їх у домівки, найбільш незабутні враження справляє гостинність.

У серпні 2018 року ми мали змогу ще раз досвідчити цінність гостинності в Гонконгу під час зустрічі молоді з Азії та інших країн, в тому числі країн, які перебувають в конфлікті та потребують зцілення від ран історії.

Сімсот учасників прибули з різних провінцій материкового Китаю. Присутність молоді з багатьох країн та теплий прийом у сім’ях Гонконгу є знаком надії.

Молоді християни Азії часто є меншинами в суспільствах, які зазнають швидких змін. Вони наповнюються силою через віру в Христа та життя як брати і сестри у Церкві.

Впродовж 2019 року, починаючи з європейської зустрічі в Мадриді, у Тезе, Бейруті, Кейптауні та інших країнах ми будемо більш глибоко роздумувати про гостинність.

Наступні пропозиції глибоко вкорінені у вірі, вони заохочують християн знайти джерело гостинності в Бозі. Це змушує нас ставити під сумнів уявлення, яке ми маємо про Бога. Бог ніколи не відкидає, він приймає кожну людину.

Мої брати і я бачимо, що гостинність стосується не лише християн різних Церков, але й вірних інших релігій та невіруючих людей.

У контексті сучасних труднощів, коли здається, що недовіра так глибоко укорінена, чи будемо ми сміливо проявляти гостинність, а, отже, сприяти поширенню довіри?


Перша пропозиція: Відкрийте для себе джерело гостинності в Бозі

Від початку світу Бог таємничо присутній у творінні. Ми бачимо це у поетичних історіях про сотворення світу на початку Біблії. Бог роздумує над тим, що творить і благословляє: Бог бачить, що все творіння є добре. Господь глибоко любить увесь всесвіт.

Іноді ми так мало розуміємо про Бога, але ми можемо йти вперед впевнені в тому, що Бог прагне нашого щастя і приймає нас без будь-яких умов. Бог є джерелом гостинності.

Більше того, через Христа Бог став одним із нас, щоб прийняти та привести кожну людину до себе. Така гостинність Бога торкається глибин наших душ: вона перевершує і виходить за межі будь-яких кордонів.

• Чи ми зневіряємося через небезпеки, які загрожують людству? Щоб зберегти нашу надію, намагаймося відчувати дух дива, озираючись навколо очима, які бачать усе, чим можна захоплюватися.

• Наодинці або з іншими, читаймо Біблію, починаючи з Євангелій, які розповідають історію життя Ісуса. Ми не зрозуміємо все відразу; іноді доведеться шукати, щоб дізнатися більше. Звернення до Біблії як до джерела живої води допоможе нам зростати в довірі до Бога.

Син, який пішов з дому, встав і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його. (Лука 15:20)

  • Чого саме притча, яку читаємо у євангелиста Луки 15: 11-32, вчить мене про гостинність Бога?

Друга пропозиція: Будьте уважні до присутності Христа в нашому житті

Бог пропонує нам гостинність, але саме наше вільне рішення є передумовою сопричастя з ним.

Ісус показує нам, що Бог є любов’ю, пропонуючи нам дружбу. Христос покірно стоїть біля наших дверей і стукає. Як бідна людина, він сподівається і чекає на нашу гостинність. Якщо хтось відкриє для нього двері, він увійде.

Простою молитвою ми даємо йому доступ до наших сердець. Тоді, навіть якщо ми не відчуваємо його присутності, Христос перебуває з нами.

• Молитва в церкві, навіть коротка, виділений час ввечері або вранці з єдиною ціллю - довірити наш день Богу, це речі, які будують нас зсередини. Відчуття присутності Христа також звільняє нас від страхів - страху перед іншими, страху бути недостатньо добрим, страху перед непевним майбутнім.

• Коли нам не вистачає часу, ми можемо поговорити з Христом про себе та інших, близьких і далеких - лише кількома словами, або пошепки. Ми можемо сказати йому, що в нас на серці і чого ми не розуміємо. Можна також роздумувати впродовж дня над певною фразою з Біблії.

Воскреслий Христос сказав: "От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо мною". (Об’явлення 3:20)

  • Що допомагає мені почути Христа? Що означає для мене "відкрити Йому двері"?

Третя пропозиція: Приймайте свої дари та обмеження

Бог приймає у нас все; у свою чергу, ми також маємо прийняти себе такими, які ми є. Такий початок зцілення, яке є дуже необхідним усім нам.

Хвалімо Бога за наші дари. Приймаймо також і наші недоліки, як можливість для Бога увійти в наше життя. Для того, щоб вести нас, щоб допомогти змінити наше життя, Бог хоче, щоб ми, перш за все, прийняли себе.

Прийняття наших обмежень не робить нас пасивними в умовах несправедливості, насильства та експлуатації людей. Навпаки, прийняття обмежень дає нам силу боротися з примиреним серцем.

Святий Дух, вогонь, що захований у глибині нашого буття, поступово перетворює усе (в нас і навколо нас), що суперечить життю.

• Щоб віднайти наші дари та прийняти наші обмеження, шукаймо когось, хто слухатиме нас з добротою та допоможе зростати в житті та у вірі.

• Необхідно виділити час для молитви-прослави. Вона об’єднує усе творіння. Молитва, яку співаємо разом, є незамінною, і з часом вона продовжує резонувати в наших серцях.

“Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий." (Матея 11:28-30)

  • Про який тягар і яке полегшення розповідає Ісус? Чого я можу навчитися від Нього?

Четверта пропозиція: Знайдіть в Церкві дружбу

Щоб поділитися довірою до Бога з іншими, потрібні місця, де ми можемо знайти не просто добрих знайомих, а справжню дружбу, яка щира настільки, щоб охопити тих, хто відрізняється від нас.

Парафії та місцеві громади об’єднують людей різних поколінь, з різних соціальних та культурних прошарків. У цьому і є цінність дружби, іноді незвідана, яку, однак, слід цінувати.

Якби ж кожна місцева Церква була сім’єю, де можна бути самим собою, з сумнівами, питаннями, без страху осуду...

Церква є усюди, де є Святий Дух, де є дружба з Христом. У деяких країнах Півдня у містечках та селах є невеликі місцеві християнські громади, які надзвичайно віддані іншим. Чи можуть вони стати джерелом натхнення в інших країнах?

• Добре регулярно зустрічатися в невеликих групах для молитви та ділення, але також слід підтримувати життя більшої християнської громади, яка є в нашому місті чи селі. Чи може наша маленька група приділити увагу, наприклад, тим, хто приходить на недільну службу, але нікого не знає?

• Христос хоче об’єднати всіх, хто його любить і слідує за ним, не зважаючи на конфесійну приналежність. Спільна гостинність - це шлях до єдності. Чи могли б ми запрошувати тих, хто висловлює свою віру по-іншому, до спільної молитви частіше, ніж ми це робимо зараз?

На хресті, незадовго до смерті, Ісус глянув на свою матір і учня, якого він любив. Він сказав їй: "Жінко, ось син твій", і до учня: "Ось матір твоя". І від тієї хвилі учень узяв її до себе. (Івана 19:25-27)

  • У підніжжі хреста створено нову сім’ю за бажанням Ісуса. Як ми можемо жити сьогодні як сестри і брати?

П’ята пропозиція: Практикуйте щедру гостинність

Божа гостинність для нас - це заклик. Чи можемо ми приймати інших, не такими, як ми очікуємо, а такими, які вони є? Чи можемо ми дозволити іншим прийняти нас по-своєму, а не так, як ми хочемо?

• Станьмо людьми гостинними, виділивши час, щоб послухати когось, запросивши на обід, наблизившись до нужденної людини, знайшовши добрі слова для тих, кого зустрічаємо...

• Зважаючи на великий виклик міграції, шукаймо шляхи, коли гостинність стає нагодою, не лише для тих, кого приймають, а і для тих, хто приймає. Особисті зустрічі є незамінними - ми могли б послухати, наприклад, історію мігранта чи біженця. Зустрічаючи тих, хто приїжджає з інших місць, ми зможемо краще зрозуміти власні корені та власну ідентичність.

• Слід дбати про землю. Ця чудова планета є нашим спільним домом. Нехай вона буде гостинною також і для майбутніх поколінь. Важливо переглянути наш спосіб життя, робити все можливе, щоб зупинити безглузду експлуатацію ресурсів, боротися з різними формами забруднення та зниженням біорізноманіття. Коли ми будемо у єдності з усім творінням, ми відкриємо для себе радість.

Ісус сказав: "Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили". (Матея 25:40)

Слід допомагати слабшим, пам’ятаючи слова, які сам Господь Ісус сказав: "Більше щастя - давати, ніж брати". (Діяння 20:35)

  • Чи був у мене досвід, коли давання приносить щастя? Чи я усвідомлюю, що мені також потрібно отримувати щось від інших?

Printed from: http://www.taize.fr/uk_article25386.html - 23 August 2019
Copyright © 2019 - Ateliers et Presses de Taizé, Taizé Community, 71250 France