АфрикаПрохолодного суботнього ранку, 17-го жовтня, багато молодих людей з Київської області, а також з інших куточків України й навіть з Білорусії прибули до Культурно-мистецького центру НаУКМА, який було легко знайти завдяки стрілкам зі словами: "ласкаво просимо”. Після чашки гарячого чаю, день розпочався кількома піснями Тезе і словами привітання від президента університету, а також філософа Констянтина Сігова, директора Інституту Святого Климента. По біблійному вступі, проведеному братом з Тезе, усі учасники приєднались до малих груп для обговорення таких питань: “Як нас підтримують інші у вірі, і як ми можемо допомогти іншим знайти віру?” Зворушливим було побачити не тільки молодь, а й священиків з кількох церков, які також ділились своїми думками.
Після короткої прогулянки усі учасники зустрілись у Католицькій Катедрі, де проходила обідня молитва. Незважаючи на те, що не було світла, спів пісень Тезе наповнив увесь храм. Завдяки сонячній погоді, яка зустріла усіх при виході з церкви, багато груп зупинились пообідати у парку неподалік схилу святого Володимира, місця – де зародилось християнство країни ще тисячу двадцять років тому у Київській Русі.
Паломництво продовжилось на різних парафіях і у церковних структурах, де розповідали про діяльність у різноманітних сферах: молоді люди, які постійно відвідують ув’язнених; які опікуються дітьми з сиротинців; волонтери, які очолюють скаутів; сестри Милосердя і волонтери, які частують бездомних теплим супом… Інші семінари стосувались Божого покликання для кожного з нас і також життя церкви у час переслідування. Для багатьох молодих людей це була нагода дізнатись більше про життя церкви у їх рідному місті, роблячи кроки назустріч і слухаючи інших. Пізніше, усі учасники зібрались у Києво-Печерській Лаврі, де в одній з церков усіх радо привітав православний єпископ Гіларій. Він сказав, що зустрічі молодих християн різних конфесій є дуже важливими, оскільки молодь – це майбутнє церкви. Він також наголосив на потребі взаєморозуміння, на важливості добре знати себе, щоб допомогти іншому та на прагненні зрозуміти те, що сповнює серце ближнього. Він також звернувся і до особистих питань, а саме до його особистого шляху віри. Під час Всеношної храм наповнив запах ладану і голоси двох хорів: молодих семінаристів з Богословської Академії і збірного хору, який підтримував молитву усіх присутніх.
Зовсім неподалік, у музеї, день закінчився коротким обміном пережитого і відкриттями отриманими впродовж дня. Здавалось, для кожного було очевидним, що цей день не був просто подією, а матиме плоди, які є ще непомітними цього день. “День довіри” допоміг кожному побачити, що можна збиратись разом частіше, щоб разом звертатись до Христа – джерела нашої єдності.