Долаючи стіни, що розділюють нас

Особисті коментарі молоді на уривки з Листа 2012: На шляху до нової солідарності.

Катаріна (Німеччина)

Я народилася у 1964 році, через три роки після спорудження стіни. Я зростала з стіною. Для мене це було чимось цілком природнім. Коли я їздила до бабусі на метро, мала довго подорожувати по прикордонній зоні. Стіна з обох сторін. Зліва — стіна до сходу. Стіни та нижні вікна будинків були замуровані. Справа — стіна на захід. Вона була настільки високою, що можна було побачити тільки окремі будинки вдалині. Ми були відділені не тільки від Західного Берліну; Західна Європа та увесь інший світ були закритими для нас.

У травні 1989 року у моєму житті сталося дещо зовсім несподіване. Мене включили у офіційну делегацію, яка поїхала на З’їзд протестанських церков у Західному Берліні. Це стало можливим завдяки моїм друзям з Тезе. Той тиждень з Західному Берліні став для мене винятковим. Найбільше мене шокувало те, що життя у Західному Берліні не настільки вже й відрізнялося від мого власного. Люди там жили звичайним життям, маючи свої переживання та радощі.

Падіння стіни стало чудом для мене. Все сталося дуже несподівано. Якби хтось сказав мені за день до того, що стіна впаде, я б не повірила. З моменту падіння стіни моє життя дуже змінилося. Тоді я змогла розпочати навчання. Мені просто повезло. Порівняно з багатьма іншими, мені ще було не запізно досягати моїх професійних цілей.

Printed from: http://www.taize.fr/uk_article15757.html - 22 July 2019
Copyright © 2019 - Ateliers et Presses de Taizé, Taizé Community, 71250 France