Україна, Жовтень 2014

Обличчя надії

Після відвин "невеликої тимчасової спільноти" в Києві, брат продовжив своє перебування в Україні візитами до кількох міст. Молитви, зустрічі з молоддю, візити до двох університетів та до семінарії, розмови з єпископами: програма була різноманітною, особливо для того, щоб зрозуміти ситуацію в країні краще, а також, щоб підтримати молодих людей, які були на зустрічах в Тезе, Страсбурзі та скоро будуть в Празі.

Що було надзвичайно важливим, так це зустрітися з християнами всіх конфесій. Це бажання до діалогу зі всіма глибоко позначило всі зустрічі, які були зроблені спільнотою в Україні. Щоб надати певний відгуки цим візитам, тут є кілька портретів людей, яких він зустрів під час перебування. Їм притаманна особлива риса: всі вони... діти. Ось що брат написав:


Кожного дня я зустрічав багато людей, особливо молоді. Я також щасливий згадати обличчя дітей, які я бачив в кожному місті. Що може бути краще за дітей, які думають про майбутнє своєї країни та людей, і молитися за них?

Харків

JPEG - 27.8 ko

За два дні до мого приїзду монумент Леніну на великій площі міста був повалений. Студенти, яких я зустрів, і досі не могли в це повірити. В той вечір, після Євхаристії проведеної католицьким єпископом і ходою з хрестом по місту в честь Всесвітнього дня молоді, я поспілкувався з кількома людьми, в тому числі і з хлопчиком років десяти. Він був таким щасливим розмовляти французькою, використовуючи кілька слів, які вивчив на уроках! Його бажання долати мовні бар’єри було очевидним; він світився радістю. Коли я вийшов, він перейшов кімнату, щоб ще раз сказати мені "au revoir". Як йому пощастило зростати з таким відкритим серцем!


Комсомольськ

В мене була запланована зустріч в Полтавській місіонерській духовній семінарії, яка розташована в місті Комсомольськ. Тут я зустрівся і поспілкувався протягом двох годин зі студентами, це був знак довіри з боку викладачів. Одним із них був молодий одружений чоловік. Молодшому з його двох синів, Костянтину, було лише два роки. Спостерігаючи за ним, мене вразило те, що він не припиняв посміхатися весь час коли ми були разом. Завдяки цій дитині, з якою ми так сильно розділені, я неначе отримав підтвердження, що людська родина - єдина.


Рівне

Після повернення на захід країни в мене була запланована зустріч зі студентами Рівного. Викладач, який організовував зустріч, представив мене своїй родині. Віка, його донька, ще не досягла віку, щоб брати участь у зустрічах Тезе. Разом з нею я роздивився її... історичну книгу. Це було захоплююче гортати сторінки, особливо дивитись на фотографії, бачити її інтерес в поясненні мені деяких подій з минулого її країни. Коли я йшов, їй прийшла ідея запропонувати мені іншу історичну книгу з її минулого шкільного року.


Львів

Після щільного графіка у Львові, найбільшому місті Західної України, ми домовились про зустріч з молоддю на вечірній молитві в церкві, що розташована в історичному центрі. Перед молитвою ми були на площі біля церкви і до нас підійшла молода мама. Ми почали спілкуватись, сидячи на лаві в передній частині церкви; вона взяла участь у паломництві довіри на зустрічі в Ризі, а також мала надію одного дня приїхати до Тезе. Я намагався поговорити з її сином Тарасом, але це було непросто. Він страждав аутизмом. Але поступово, не говорячи, він став дуже лагідним; ми провели довгий час разом. Вона попросила мене молитися за її родину, а особливо за сина. Протягом всієї молитви його обличчя було в моїх думках.


Івано-Франківськ

Я приїхав до Івано-Франківська в особливий день, не знаючи цього наперед. В цей день були заплановані молитва та концерт пам’яті молодого хлопця з цього міста, Романа Гурика, який загинув 20 лютого після пострілу снайпера. На початку жовтня йому було б 20 років. Його сім’я запросила родичів інших жертв репресій відвідати їх місто, щоб зібратися разом і згадати свої родичів або дітей, яких вони втратили.

Аж раптом дід Романа, пан Мирослав, був представлений мені. Ми впізнали один одного: він активний прихожанин у своїй парафії; не без емоцій ми поговорили про життя і смерть його онука. В свою чергу, він познайомив мене з матір’ю Романа і двома маленькими сестрами. Завдяки цій зустрічі, всі ті новини та відгуки, які я отримав протягом минулої зими раптом стали настільки конкретними, адже були уособлені в болі та надії цієї сім’ї.


Тепер, коли я думаю про Україну, чую новини про цю країну, я тримаю ці обличчя в своїх думках. Вони підтримують мою певність, що майбутнє миру і примирення можливе та необхідне.

Printed from: http://www.taize.fr/uk_article17242.html - 9 August 2020
Copyright © 2020 - Ateliers et Presses de Taizé, Taizé Community, 71250 France