Чотири пропозиції - Бути "сіллю землі"

Перша пропозиція: Діліться радістю життя з тими, хто перебуває навколо вас.

«Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити» (Матвія 5:13)

Бути сіллю землі – це дар від Бога, який ми прагнемо прийняти з радістю. Будучи сіллю землі, ми можемо передати смак до життя. Наше життя набуває сенсу, коли ми прикрашаємо життя тих, хто довірений нам.
Якщо через велику кількість перешкод ми питаємо себе: «Для чого продовжувати боротись?», ми повинні пам’ятати, що навіть трішки солі достатньо, щоб надати смаку.
Через молитву, ми вчимося дивитись на себе так, як Бог дивиться на нас; Бог бачить наші дари, наші можливості.
Не втрачати смак – значить присвятити себе повністю, тілом і душею, та довіряти дарам Божим, які маємо в собі.

• Чи можемо ми шукати в собі та в інших те, що стимулює нас до зростання і веде до реалізації?

Друга пропозиція: Зобов’язання примиритися

«Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом.» (Матвія 5:23-24)

В кожного з нас є велике прагнення жити разом як одна родина, але це неможливо само собою ані в сім’ї, ані серед друзів, ані у містах чи між націями.
Примирені між собою християни стають знаком посеред людей, котрі шукають єдності.
В певних ситуаціях не можна зволікати задля примирення. Щоб зробити певні дії, ми повинні зрозуміти страхи, які поневолюють інших в упередженнях; нам слід також усвідомити, що інші люди можуть мати щось проти нас.
Євангеліє закликає нас не передавати образи минулого оточуючим або ж наступним поколінням.

• Чи могли б ми ризикнути і почати заохочувати до зустрічей між людьми, котрі не поділяють свої погляди, стиль життя чи релігію, котрі мають різне культурне і соціальне походження? Чи могли б ми більше пізнати один одного, запросити один одного в гості? Чи могли б ми набратись сміливості і попросити вибачення та самому вибачити?

Третя пропозиція: Робота заради миру

«Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть» (Від Матвія 5:9)

Мир - це більше, ніж відсутність конфлікту. Це щастя; мир дає кожному його правильне місце; це повнота життя. Коли ми вітаємо Божий мир всередині нас, він поширюється на тих, хто навколо нас, і на всіх істот.
Прагнення до миру робить наше серце більш всеосяжним і заповнює його співчуттям для всіх. Мир приходить, щоб проявитися в гостинності і доброті в наших сім’ях, в наших кварталах, у нашій повсякденній діяльності.
Мир також є в корінні правосуддя в більшому масштабі. У суспільствах, де розкіш і злидні існують пліч-о-пліч, чи повинні ми бути здивовані тим, що виникають різні форми насильства? Поділ багатств знімає напруженість і є основним внеском в загальне благо.
Деякі люди беруть на себе зобов’язання сприяти миру, приймаючи на себе відповідальність у громадському житті своєї країни: в асоціації, в компанії, де вони працюють, через служіння людям з особливими потребами.

• Чи можемо ми піти до когось, для кого немає миру? Як ми можемо бути особливо уважними до мігрантів? Чи можемо ми розрізнити ситуації несправедливості і дати захист тим, хто вразливий? Чи можемо ми визначити сучасні форми рабства? Чи можемо ми приєднатися до інших в молитві за мир, наприклад, залишаючись в тиші щонеділі ввечері за півгодини?

Четверта пропозиція: Турбота про нашу Землю

"Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони" (Матвія 5:5)

Лагідними є ті, хто не нав’язують себе. Вони готують кімнату для інших. Вони не монополізують землю. Лагідність це не покора, а влада над насильницькими імпульсами всередині нас.
Земля не є нашою власністю. Вона довірена нам; ми покликані піклуватися про неї. Ресурси нашої планети не безмежні. У нас є зобов’язання солідарності між людьми і народами, і для майбутніх поколінь
В ході життя ми споживаємо і використовуємо природні ресурси, хороший баланс повинен бути знайдений між основними потребами і бажанням завжди мати більше.
Щоб знайти стиль життя, який дозволяє сталий розвиток, необхідні всі наші навички уяви і творчості. Вони повинні використовуватися в повсякденному житті, а також стимулювати наукові дослідження, творчі натхнення, і винахід нових проектів для суспільства.

• Чи можемо ми розглядати спосіб нашого життя і намагатися спростити його, що може бути штучним і що є надмірним? Спрощення нашого життя може бути джерелом щастя. Як ми можемо відкрити простори для обміну: що ми можемо дати і отримати? Ми не повинні забувати хвалити Бога за творіння. Для цього час відпочинку і споглядання є необхідним.