брат Алоїз 2016

Відвага бути милосердним


Протягом 2015 року в Тезе ми шукали способи долучитись до
нових форм солідарності, таких нагальних на сьогодні. Нові
хвилі страждань по всій землі – міграційного, екологічного та
соціального характеру – є випробуванням як для віруючих різних
релігій, так і для невіруючих людей.

Збройне насилля несе спустошливі руйнування в ім’я
антигуманних ідеологій. Зберігаючи здоровий глузд, ми
продовжимо «паломництво довіри», не піддаючись страху,
породженому небезпекою. Важливо, щоб ті, хто прагне або вже
зараз живе солідарностю без кордонів, підтримували один
одного.

Під час найсильнішої бурі будинок, побудований на скелі,
втримається (Мт 7:24-25). Ми прагнемо будувати наше життя на
Слові Божому, тому нашою скелею будуть доступні всім
євангельські істини: радість – простота – милосердя. Брат Роже
зробив ці істини осередком життя нашої спільноти в Тезе; вони
підтримували його навіть у важкі часи. Глибоко усвідомивши їх,
він повертався до них день за днем.

Ці три слова будуть провадити нас протягом наступних трьох
років. У 2016 році ми розпочнемо з милосердя, підтримуючи дух
Року Милосердя, оголошеного Папою Римським.

Євангеліє закликає нас свідчити про Боже співчуття. Наступні
п’ять пропозицій можуть пробудити в нас відвагу виявляти
милосердя.
fr. Alois


Пропозиція перша
Довірити себе Богу, який є милосердям

Ти Бог, що прощаєш, Ти ласкавий та милосердний, довготерпеливий та багатомилостивий. (Неємія 9:17)
Будьте милосердні, як Отець ваш милосердний. (Луки 6:36)

Згідно з Біблією, Бог є милосердям, тобто співчуттям і добром.
Розповідаючи притчу про батька і двох синів (Луки 15), Ісус показує нам,
що Божа любов не залежить від добра, яке ми робимо; вона дається
безумовно. Батько любить сина, котрий залишається вірний йому все своє
життя. Але також біжить з відкритими обіймами назустріч синові, котрий
залишив його, коли той ще далеко.
Бог створив людство за Своїм образом. Тому «ви, отримавши доброту,
стаєте подібними до Бога. Придбайте собі серце милосердне та повне
доброти, щоб одягтися у Христа» (Василій Великий, IV ст.)
Божа любов не дається на якусь мить, а триває повіки. Виявляючи співчуття,
ми можемо відображати цю любов. Як християни, ми розділяємо з
величезною кількістю віруючих інших релігій прагнення помістити
милосердя і доброту в центр нашого життя.

++ Приймімо Божу любов! Бог ніколи не закриває Своє серце для нас. Його вірність у доброті є нашим надійним захистом, навіть коли ми спотикаємось через наші провини. Якщо ми відвернулись від Бога, ми не повинні боятись повернутись до Нього та знову довіритись Йому; Бог завжди виходить нам назустріч.
++ Не слід сприймати молитву як напружені пошуки, радше варто прийняти її як час на те, щоб зупинитись і передихнути, час, коли Святий Дух сповнює нас Божою любов’ю та надає нам наснаги й надалі жити в милосерді.


Пропозиція друга
Прощати знову і знову

Отож, зодягніться, як оті святі й улюблені Божі вибранці, - у щире милосердя, доброту, покірність, лагідність, довготерплячість, вибачаючи і прощаючи один одному, - коли хто проти кого має якусь скаргу. Як Христос простив вам, так само й ви робіть. (Колосян 3:12-13)

Боже прощення – невичерпне. Протягом всього Свого життя і навіть на
хресті Ісус вибачав; Він відмовився засудити хоча б когось.
Знати, що тебе простили, а також прощати комусь – це одна з найбільших
радостей, яка має визвольну силу. Саме прощення є джерелом
внутрішнього миру, який Христос прагне передати нам.
Церква - зібрання тих, хто любить Христа - покликана бути відкритою до
змін під дією милосердя. “Коли Церква невтомно слухає, зцілює і
примирює, вона стає тим, чим є у своєму найвищому вияві – сопричастям
любові, співчуття і втіхи, прозорим відображенням Воскреслого Христа.
Ніколи не віддаляючись і не обороняючись, вільна від усіх форм
жорстокості, Церква дозволяє смиренній довірі сяяти в наших серцях”.
(Брат Роже)
Боже доручення прощати не може використовуватись, щоб потурати злу
та несправедливості. Навпаки, воно надає нам свободу визнати наші
провини, а також провини і несправедливості навколо нас та по всьому
світі. На нас лежить відповідальність виправити те, що ми можемо.

++ Спробуймо пробачити – навіть сімдесят разів по сім. Якщо рана занадто велика, ми можемо прямувати до прощення крок за кроком. Перед тим, як дозріти, бажання пробачити може іноді довго перебувати у сутінках заподіяного зла.
++ Ми можемо показати, що Церква є милосердною спільнотою, через безумовну відкритість до оточууючих, виявляючи гостинність,


Пропозиція третя
Самому чи разом з іншими наблизитись до тих,
хто в скруті

Коли голодному ти віддаси хліб твій, наситиш пригніченого душу, тоді засяє твоє світло в пітьмі, тьма твоя буде, немов південь. (Ісая 58:10)

А хто має багатство світу й бачить, що його брат у нестатках, та зачиняє серце своє від нього, то як може Божа любов перебувати в такому? (1 Йн 3:17)

Ікона Милосердя зображає Христа, який дивиться на нас з любов’ю та
розповідає нам історію про доброго самарянина (Лк 10): чоловіка залишено
напівмертвим при дорозі; священник і левит проходять повз, оминаючи
його; а чужинець-самарянин підходить до пораненого, піклується про
нього та відвозить до готелю.
Милосердя відкриває наші серця до негараздів інших, прихованого
нещастя, матеріальної бідності, а також до всіх інших страждань: дитини
у скруті, сім’ї в тяжких обставинах, безпритульного, молодої особи, що не
бачить сенсу життя, одинокої літньої людини, вигнанця, а також тих, хто
не має доступу до навчання, мистецтва чи культури.
В особі бідних присутній сам Христос, який покладається на наше
співчуття і говорить до нас: “Бо голодував Я, і ви дали мені їсти” (Мт 25)
“Через співчуття Христос бере на себе страждання кожної людини. У своїй
доброті Він дивним чином поділяє страждання, присутнє в кожній особі
аж до кінця світу.” (Максим Сповідник, VII ст.)
Якщо ми були зранені випробуваннями, нами опікується сам Христос.
Його ніжний погляд можна впізнати в ближньому, іноді у людині, яку саму
зневажають, як-от чужинця-самарянина з притчі.

++ Наважимось підійти самим або разом з іншими до ближніх, що перебувають у сруті, обабіч нашої життєвої дороги. Милосердя не сентиментальне, а, навпаки, вимогливе; воно не має обмежень. Обов’язок обмежений законом, тоді як милосердя ніколи не скаже: “Досить; я виконав/ла свій обов’язок”.


Пропозиція четверта
Розширення милосердя до його соціального
виміру

Я - Господь, який творю милість і суд, і справедливість на землі. -(Єремії 9:23)
Тобі сказано, о чоловіче, що є добре й чого Господь від тебе вимагає: лише чинити справедливість, любити милосердя й покірно ходити перед твоїм Богом. (Міхей 6:8)

У Божому серці всі люди складають єдину родину. Тому милосердя сягає
ще глибших вимірів.
Для того, щоб солідарність насправді набула всесвітнього виміру, необхідно
посилити вплив міжнародних організацій, які демократичним шляхом
встановлюють норми з метою досягнення більшої справедливості та
підтримання миру.
Заборгованість бідних країн часто спричинена тим, що сильніші нації
експлуатують їхні ресурси. Навіть якщо нам здається, що нічого неможна
змінити, слід пам’ятати, що прощаючи борги, ми відновлюємо
справедливість. У контексті дещо іншому від сьогоднішнього, Біблія
нагадує нам: “Якщо твій брат зубожіє й буде в злиднях у тебе, допоможи
йому, наче б він був приходень або комірник, щоб він міг жити при тобі”.
(Левіт 25:35)
По всьому світі є жінки, чоловіки та діти, змушені покинути свою
батьківщину. Скрута - ось їх рушійна сила до подолання кордонів. Багаті
країни повинні усвідомити, що несуть часткову відповідальність за рани
історії, які призвели до масових міграцій, особливо з Африки та Середнього
Сходу.

++ Важливо усвідомити, що, незважаючи на труднощі, які створює, наплив біженців та мігрантів може мати і позитивну сторону. Ті, хто стукає до дверей заможніших країн, надихають ці країни жити у солідарності з ними. Хіба вони їм не допомагають зібратись із силами? Вирішуючи проблеми, пов’язані з хвилею мігрантів, країни Європейської спільноти можуть відновити втрачену активність.
++ Необхідно подолати страх перед іноземцями та культурними відмінностями. Цей страх - зрозумілий, адже люди, задіяні у прийнятті мігрантів, іноді насправді виснажені. Однак, страх не зникне, якщо ми відгородимось стінами; навпаки, ми повинні вийти назустріч тим, кого ще не знаємо. Замість того, щоб бачити в іноземці загрозу для нашого стандарту життя чи нашої культури, приймімо один одного як членів однієї сім’ї.


Пропозиція п’ята
Милосердя до всього створіння

Шість днів робитимеш твоє діло, сьомого ж дня відпочинеш, щоб перепочив і віл твій, і осел твій. (Вихід 23:12).
Шість років засіватимеш твою землю і збиратимеш урожай. А на сьомий - зробиш перерву і залишиш її (Вихід 23:10-11)

Мовою тих часів, Біблія закликає нас поширити наше співчуття на
навколишнє середовище, поважати всі створіння, не обробляти землю
нерозважно. Християнин з Месопотамії написав: “Співчутливе серце не в
змозі дивитись на найменше зло чи смуток серед створінь”. (Ісаак Сирін,
VII ст.)
Першими жертвами екологічних катастроф зазвичай є найбідніші.
Наслідки кліматичних змін вже змушують багатьох людей покидати свої
домівки.
Земля належить Богу; людство отримало її як дар. Нам довірена величезна
відповідальність: піклуватися про неї, не витрачати намарно її ресурси.
Ресурси землі обмежені, і люди також мають змиритись з цими
обмеженнями.
Земля - це наш спільний дім, і сьогодні він страждає. Неможна залишатись
байдужими до екологічних катастроф, вимирання біологічних видів, загроз
біологічному різноманіттю або масовій вирубці лісів в певних частинах
земної кулі.

++

Мовою тих часів, Біблія закликає нас поширити наше співчуття на навколишнє середовище, поважати всі створіння, не обробляти землю нерозважно. Християнин з Месопотамії написав: “Співчутливе серце не в змозі дивитись на найменше зло чи смуток серед створінь”. (Ісаак Сирін, VII ст.)
Першими жертвами екологічних катастроф зазвичай є найбідніші. Наслідки кліматичних змін вже змушують багатьох людей покидати свої домівки.
Земля належить Богу; людство отримало її як дар. Нам довірена величезна відповідальність: піклуватися про неї, не витрачати намарно її ресурси. Ресурси землі обмежені, і люди також мають змиритись з цими обмеженнями.
Земля - це наш спільний дім, і сьогодні він страждає. Неможна залишатись байдужими до екологічних катастроф, вимирання біологічних видів, загроз біологічному різноманіттю або масовій вирубці лісів в певних частинах земної кулі.

++ Як найкраще виявити солідарність з усім створінням? Приймати рішення, що впливатимуть на наше щоденне життя, серйозно замислитись над нашою діяльністю у ролі споживачів або жителів міст, свідомо утримуватись від зайвого. Спрощення нашого способу життя може принести радість. Є люди, що виявляють ініціативу постувати заради клімату і справедливості першого дня кожного місяця. Здійснення таких кроків для того, щоб засвідчити Боже милосердя до всього, що є частиною нашого спільного дому, Землі, - не альтернативний варіант, а необхідна умова щасливого життя в ньому.


PDF - 3.4 Mo
2016_Відвага бути милосердним

Printed from: http://www.taize.fr/uk_article20041.html - 25 February 2020
Copyright © 2020 - Ateliers et Presses de Taizé, Taizé Community, 71250 France