брат Алоїс 2021
Сподіватися у час спиятливий і несприятливийПослання на 2021 рікЛюдство здатне рухатись вперед завдяки численним жінкам і чоловікам, які віддають себе, не задумуючись про втрати, навіть у часи потрясінь і невизначеності. За останні кілька місяців багато молодих людей поділилися з нами своїми тривогами щодо майбутнього: яка надія може вказати нам куди рухатися; у що ми можемо вірити і на що покладатися, коли все настільки нестабільно? І ще глибше: заради якої цілі варто жити? Інші також говорять: ми повинні протистояти розчаруванню і звертати увагу на знаки надії. (1) (1) Щоб відреагувати на це повідомлення на 2021 рік, ми запрошуємо молодь у віці від 15 до 35 років поділитися власним прикладом. Які ініціативи чи люди є для мене знаками надії? Впродовж наступних кількох місяців ми опублікуємо відповіді у різних форматах: тексти, відео, подкасти... Пишіть нам на solidarity taize.fr. Уважність до знаків надіїУ час пандемії ми спостерігаємо, що нестабільність у багатьох регіонах світу зростає. Потрібні сміливі політичні рішення, але і солідарність та соціальна дружба, які ми всі можемо досвідчити, також необхідні. Багато людей готові і хочуть служити іншим. Їх щедрість нагадує нам, що взаємодопомога відкриває шлях у майбутнє. Скільки молоді прикладає зусиль, щоб врятувати наш спільний дім, планету! Ініціативи виникають скрізь: не маючи всіх відповідей на надзвичайні ситуації з кліматом, вони, все ж, допомагають нам вчитися жити з пошаною до навколишнього середовища.(2) Для віруючих людей земля є даром, який нам Господь довірив та заповідав піклуватися. Люди стали більше усвідомлювати структури несправедливості, іноді успадковані з минулого. І, на жаль, влада не завжди застосовувалася, щоб служити для блага усіх. В умовах таких зловживань зрозумілі розчарування та злість. Хто ж матиме сміливість бути творцем справедливості та миру, відмежовуючись від поділів, які розділяють наші суспільства? (2) У боротьбі зі зміною клімату та зменшенням викидів вуглецю чи зможемо ми кинути виклик нашим звичкам, щоб змінити те, що можна змінити? Християнські громади уже прикладають чималих зусиль: екуменічні ініціативи, такі як мережа «Зелених Церков», існують у різних країнах світу. Ще в 1989 році на зустрічі Церков Європи в Базелі всі закликали "прийняти спосіб життя, який є максимально екологічним: це, серед іншого, означає зменшення споживання енергії, використання громадського транспорту та обмеження відходів". У Тезе ми докладаємо зусиль щоб бути більш еко. Щоб допомогти нам у цьому, вітаємо всі пропозиції (www.taize.fr/eco [http://www.taize.fr/eco]). Жити як брати і сестриТак, у складних реаліях сьогодення ми можемо побачити причини, щоб надіятися, а часом і надіятися без очевидних причин. Для цього нам потрібно об’єднатися з тими, хто зробив інший вибір - з християнами з інших конфесій, з віруючими інших релігій, з людьми, які є агностиками чи атеїстами, а також з прихильниками солідарності та спільності. Радість відновлюється, коли ми живемо як брати і сестри, коли ми залишаємось поруч із найбільш знедоленими: бездомними, людьми похилого віку, хворими чи одинокими, дітьми, які переживають труднощі, людьми з обмеженими можливостями, мігрантами ....Життєві обставини можуть зробити всіх нас вразливими. Ще й пандемія вказує на слабкі місця людства. Ми потрібні один одному більше, ніж будь-коли. Папа Франциск наполегливо нагадує нам про це у своєму енциклічному листі Fratelli tutti: «Ніхто не спасається сам». І додає, що ми не можемо знайти своєї справжньої ідентичності, "не будучи щиро відкритими для загальнолюдського, не відчуваючи виклику того, що відбувається в інших місцях, не відкриваючи для себе інші культури, не маючи солідарності та співчуття до трагедій, які торкаються інших людей ”(§32 та §146). У стосунках між людьми, а також між народами, робімо все можливе, щоб перейти від конкуренції до співпраці. Підтримаймо агенції чи асоціації, які сприяють співпраці та солідарності, будь то на місцевому, національному чи міжнародному рівнях. Віра - довіряти присутностіУ Тезе ми помічаємо, що молоді люди по-новому розмірковують про віру в Бога. Що означає вірити? І якщо Бог існує, чи цей Бог діє в історії, у нашому житті? У таких запитаннях не обмежувати Бога до нашого рівня розуміння понять. Бог безмежно більший за все, що ми можемо собі уявити. Ми спраглі любові та правди. Де б ми не були у своєму внутрішньому паломництві, ми лише торуємо свій шлях вперед. Але, як “паломники довіри”, ми можемо ходити разом, ділячись своїми пошуками - своїми питаннями та переконаннями. "Віра - це проста довіра до Бога, сплеск довіри, повторений тисячу разів впродовж нашого життя ... навіть якщо у кожного з нас можуть бути сумніви", - казав брат Роже. Чи вірити, перш за все, не означає довіряти присутності, яка знаходиться як в глибині нашого буття, так і всьому Всесвіті, присутності, яка є невловимою, але при цьому такою реальною? Присутність, яка не нав’язується, але така, яку ми можемо досвідчувати заново щомиті, мовчки, як своєрідне дихання. Турботлива присутність, яка є завжди, незалежно від наших сумнівів і навіть коли у нас враження, що ми дуже мало розуміємо, хто такий Бог. Розпізнання нового горизонтуТурботлива присутність: яке світло проливає Євангеліє на цю таємницю? Ісус черпав життя з цієї турботливої присутності до самого кінця; він постійно був уважний. Це було для нього внутрішнім світлом, Божим подом, натхненням Святого Духа. Із глибини страждань і абсолютної самотності, коли він вмирав на хресті, коли все здавалося безглуздим, він був сповений почуття покинутості і виразив його криком, але все ж звернувся до Бога: «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув? " Зраджений, замучений, засуджений до смерті, Ісус вніс любов у найглибшу темряву. І ця любов є сильніша за зло. Марія Магдалина, а згодом і апостоли, повідомили несподівану, неймовірну новину: він живий. Божа любов перемогла ненависть і смерть. Захоплені цією новиною, перші християни були вражені і вони свідчили це: Христос відтепер живий з Богом. Христос наповнює Всесвіт Духом Святим, а також присутній у кожній людині. Христос солідарний із бідними і принесе їм справедливість; він є здійсненням історії та творіння; він зустріне нас після смерті в повноті радості. За межою людського насильства, екологічних катастроф та хворіб відкривається новий горизонт. Чи зможемо ми його розпізнати? Зміна нашого баченняЗ цього горизонту, відкритого воскресінням Христа, в наше існування входить світло. Знову і знову воно розсіює тінь страху і пульсує, як джерело живої води; через це вибухає радість похвали. Ми можемо відчути це світло таємно, за допомогою якоїсь таємничої привабливості. Христос продовжує збирати разом у Божій любові усе людство та весь Всесвіт. І він робить нас партнерами у своїй місії. Христос робить нас партнерами спільно, у Церкві. Це вимагає від нас готовності розширити нашу дружбу, щоб охопити всіх. Христос просить нас любити навіть своїх ворогів; його мир примирює навіть ворогуючі нації. (3) (3) У ці важкі часи пандемії Церква може продовжує сприяти братерству в людській родині. Серед іншого, пропонуємо вам три поради:
Дозвольте Христові змінити наш спосіб бачення: через нього ми краще сприйматимемо гідність кожної людини і красу творіння. Надія – це далеко не наївна довіра, і вона виникає знову і знову, бо джерелом її є Христос. Спокійна радість наповнює нас, а разом із радістю і мужність взяти на себе обов’язки, які Бог нам довірив на цій землі. З кожним із вас, хто хоче розміркувати над цим посланням, я є у сопричасті через молитву. брат Алоїс
Декілька біблійних текстів щоб продовжувати роздуми
|