брат Алоїс 2009

Щоб Європа була відкритою і солідарною.

Пошуки злагоди та примирення в людський родині становлять невід’ємну частину покликання Спільноти Тезе. Вже протягом тридцяти років ця спільнота виступає в ролі натхненника і керманича “паломництва довіри на землі”, що об’єднало декілька поколінь молоді з усіх континентів.

Перебуваючи разом у Брюселі на одному з етапів цього паломництва з 29 грудня 2008 р. по 2 січня 2009 р., 40 000 молодих людей з усієї Європи прагнуть відродити ту інтуїцію і запал, якими позначився початок побудови Європи: перетворити примирення між народами на реальність, зробивши спільними їхні природні ресурси та неповторні дари.

Побудова об’єднаної Європи як безпрецедентне починання

Європі вдалося розпочати безпрецедентний в історії період мирного співіснування. Пройдений шлях пробудив величезну надію в інших частинах світу. Після стількох конфліктів між європейцями, мир є безцінним даром. І все ж таки його не можна здобути раз і назавжди. Кожному поколінню й надалі доводиться встановлювати його.

Не впадайте в апатію

В наш час європейські установи інколи сприймаються без належного розуміння та з певною мірою байдужості. Однак вони є вкрай необхідними для забезпечення послідовності в побудові злагоди на континенті. Проте вони не повинні перекладати на себе всю відповідальності на кожному рівні європейського суспільства. [1] Зі свого боку, лідери окремих держав можуть зробити свій внесок у формування нового світогляду, не погоджуючись безпідставно робити з європейських закладів козла відпущення під час прийняття важких рішень.

Солідарність на шальці всесвітніх терезів

Побудова об’єднаної Європи знайде свій повний вираз, лише якщо виявить солідарність з найубогішими людьми на землі. Ці люди преображаються дуже швидко! Нинішнє становище вимагає глибшого осмислення, задля пристосування до неї можливостей європейських закладів та механізмів надання допомоги.

Багато молодих людей виступають за те, щоб глобалізація економіки супроводжувалася глобалізацією солідарності. Хіба перспектива спільного добробуту не містить у собі заклику до багатих держав продемонструвати більшу щедрість, інвестуючи кошти в країни, що розвиваються, а також виявляючи помірковану й відповідальну гостинність до іммігрантів з цих країн?

Через встановлення безлічі особистих стосунків по всьому своєму континенту в багатьох молодих людей вже сформувалася європейська свідомість. Вона не спричиняє втрат неповторних особливостей кожного народу чи місцевості, а радше дає змогу поділитися дарами, виявляючи повагу до несхожості. Такі ініціативи, як Європейська добровольча служба, поглиблюють порозуміння між народами та країнами.

Нинішня фінансова криза

Нинішня фінансова криза вказує на те, що економіка не зможе постійно розвиватися, якщо вона не враховуватиме етичних норм. Ця криза може стати нагодою поставити під знак питання наші власні пріоритети в побудові світового співтовариства: в якому розвитку ми зацікавлені? Якого розвитку можна досягти, за умови бережливого ставлення до обмежених ресурсів нашої планети?

Чим складнішою стає економічна та фінансова система, тим більш злагодженою і вивіреною має бути її робота, аби сприяти загальному благу всієї людської родини. Відтепер наднаціональні структури, які встановлюють основні норми задля забезпечення більшої справедливості, є нагальною необхідністю. [2]

Два внески християн

Євангелія спонукає до простоти життя. Вона закликає віруючих опанувати свої бажання, аби навчитись обмежувати себе добровільно, а не через відсутність вибору. [3] Доброхіть обрана простота робить заможних людей здатними утриматися від гонки зайвих придбань і зробити свій внесок у боротьбу зі злиднями, нав’язаній людям нужденним.

Ще одним внеском християн може стати сприяння наближенню до пробачення. Відповідні кроки передбачають відмову передати наступним поколінням свою приховану злобу через все ще незагоєні рани. Йдеться не про те, щоб забути болісне минуле, а про те, щоб зцілити пам’ять прощенням, перервавши нескінченну череду образ. Без пробачення наші суспільства не матимуть майбутнього. Потужний імпульс, з якого розпочалося об’єднання Європи, значною мірою постав саме з цього переконання. [4]

Кожен може знайти собі роль у цивілізації, яка вирізняється не підозрілістю, а довірою. Часом у ході історії лише кількох осіб було достатньо, щоби схилити чашу терезів на користь миру. [5]

[1Щоб досягти поступу в поглибленні відчуття спільності, обов’язковим є виконання принципу субсидіарності. Він дозволяє певним управлінням співтовариства втручатися в деякі області, де країни, що входять до його складу, не можуть впоратися, а також поважати відповідні юрисдикції цих держав. Рішення мають прийматися на найближчому до мешканців Європи рівні. Цей принцип вимагає від кожного відповідального виконання того, що йому доручено, і допомагає уникнути надмірних звернень збоку інших держав.

[2В1963 р. в своїй енцикліці “Pacem in terris” Папа Йоан XXIII запропонував створити “всесвітньо компетентну суспільну владу”. Це пророче передбачення сьогодні актуальне як ніколи.

[3Ісус сказав: “Якажкористь людині,щоввесь світ здобуде, себе ж саму погубить або пошкодить?” (Лука 9, 25).

[4Це переконання спонукало Францію і Німеччину дійти згоди. Воно також лягло в основу взаємного прощення польського та німецького народу, з ініціативи єпископів Польщі у 1965 р. Таким чином, християни проторували шлях для політичного примирення.

[5Засновників Європейського Союзу було небагато, але їм спала на думку блискуча ідея: можна запобігти наступному конфлікту, якщо розпочати спільне володіння ресурсами (вугіллям і сталлю), які раніше забезпечували безперебійну роботу мілітаристської машини.

Printed from: http://www.taize.fr/uk_article8877.html - 16 October 2019
Copyright © 2019 - Ateliers et Presses de Taizé, Taizé Community, 71250 France