Свідомі небезпек та страждань, яких зазнає людство та планета, ми прагнемо не піддаватися страху та не відступати.

І все ж надії постійно загрожує розчарування. Економічні труднощі, що стають все більш обтяжливими, часом гнітюча складність суспільного життя, безпомічність перед природними катастрофами – все це придушує свіжі паростки надії.

(Брат Алоїз, Лист 2012 – На шляху до нової солідарності).

Фрідеман (Німеччина)

Коли Ісус Христос, Божий Син, прийшов у цей світ, Він багато у чому змінив наше бачення Бога. Своїм життям, стражданнями та воскресінням, своїм Євангелієм, Він виконав перший Завіт, який повністю набуває сенсу тільки у Ньому. Там, де ми очікуємо побачити Божого Сина у славі, Він приходить на землю дитиною у яслах; Він стоїть біля Йордану, щоб охреститися, між тими, хто очікує спасіння; Він їсть з грішниками і навіть на хресті здатен любити та прощати.

У Блаженствах з Нагорної проповіді відчувається той самий дух: “Блаженні ви, убогі, бо ваше є Царство Боже” (Луки 6:20). Він також говорить нам: “Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів чи сестер Моїх цих, те Мені ви вчинили” (Матвія 25:40).

Сьогодні світ є дуже невизначеним. І це може лякати багатьох людей, особливо наших молодих братів і сестер. Чи матиму я роботу після закінчення школи? Чи моє життя буде стабільним? Яким буде вплив кліматичних змін? Чи цьому насильству прийде кінець? Такі запитання виникають у багатьох людей. Ситуації й обставини бувають різними, але якщо ми будемо міцно об’єднані переконанням, що ніщо не може стати перепоною між нами та любов’ю Христа, це допоможе нам подолати тяжкі ситуації.

(Преподобний доктор Олаф Фюксе Твейт, Генеральний секретар Всесвітньої Ради Церков — Послання, отримані з нагоди зустрічі у Берліні).

Абігель (Мальта)

Коли я дивлюся на те, що відбувається навколо нас (економічні кризи, природні катастрофи тощо), то відчуваю напруження. Я хочу допомогти, але не можу. Тоді я згадую запевнення Бога: “Бо Я знаю ті плани, які Я маю для вас, говорить Господь, плани на благополуччя, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію” (Єремія 29:11). Потрібно мати терпіння. Бог ще не все завершив. Він знає, що відбувається. Він знає, що є найкращим для нас. Мені потрібно відпустити все та надіятися на Бога. Він про все подбає: “Ось зроблю Я нове, тепер виросте. Чи ж про це ви не знаєте? Зроблю Я дорогу в степу, а в пустині річки” (Ісая 43:19). Він любить кожного з нас. Все, що я можу робити — це просто молитися за людей та довіряти Йому!

Солідарність повинна бути не просто слоганом деяких політичних партій, а обіцянкою, яка зобов’язує усю людину, як на рівні дій, так і на ріівні молитв, почуттів та співчуття. Насправді це є основою Євангельскої звістки, яка поєднує віруючого не тільки з його творцем, але і з усім творінням.

(Патріарх Константинопольський Варфоломій, послання з нагоди Європейської зустрічі у Берліні).

Емілія (Литва)

Я завжди почувала, що належу природі. Я — споглядач та шанувальник, щасливчик, який може бачити стільки краси у цьому світі. Я вірю, що все існуюче на нашій планеті Земля має спільне джерело походження, і це джерело — Любов. Звідти походжу і я сама. Існує секретний звязок, що поєднує всіх нас, єнергія любові, що тече через усі істоти — людей, тварин, рослини. Вона пов’язує всіх нас, від неї не втечеш. На жаль, ми занадто самовпевнені і вважаємо себе володарями цього світу, проте жодна людська істота не зможе існувати без допомоги матері природи. Я вірю, що земля не залежить від мене настільки, наскільки я залежу від неї. Єдине, що я можу зробити для цього світу — це не завдавати йому більшої шкоди, ніж я вже завдала. Я хочу бути у мирі з ним, бути більш свідомою, робити конкретні кроки, щоб захистити навколишнє середовище, якими маленькими вони б не здавалися. Земля прекрасна, вона є подарунком, врученим нам для того, щоб ми піклувалися про неї.

Кризи світової економіки викликають у нас сумніви у стабільності знайомого світу. Геополітичний баланс влади змінюється. Нерівність зростає. Вчорашньої безпеки сьогодні вже не відчути. Чи не змусить це нас замислитись глибше над виборами, які ми робимо у житті?

(Брат Алоїз, Лист 2012, примітка 3).

Кейт (США)

Їжа — це насущна тема, і одна з найбільш обговорюваних проблем у США сьогодні. Звідки вона походить? Як її вирощують? Кому вона дістанеться?

Я завжди вирощувала овочі на невеличкому городі. Моя сім’я, а особливо мій дідусь, навчили мене більшості з того, що я знаю про садівництво, наприклад, як вирощувати помідори. Для мене це форма медитації, зачарованість життям, яке поступово проростає з нічого. Я бачу зв’язок з притчами Ісуса, в яких часто говориться про роботу на землі.

Більш того, я роблю це ще й з практичних причин: так я можу хоч трошки вибирати, що мені їсти, я не забруднюю землю транспортними викидами чи пестицидами і, не в останню чергу, я, звичайно, отримую справедливу винагороду від власної праці. Я знаю деякі церкви, які підтримують громадські городи у містах — тобто особливі ділянки, де люди вирощують їжу.