Минулого четверга я сказав молодим людям тут в церкві: нас так багато на пагорбі і серед нас панує таке прекрасне і величне різноманіття. Це постійно дивує, коли бачиш, як радість і солідарність об`єднують всіх тут присутніх.

Наше спільне життя дозволяє нам краще зрозуміти співпричастя церкви. Церква є справжньою, коли через життя її членів випромінюється Божа радість і мир.

Але в той самий час ми глибоко схвильовані, коли дізнаємось про те насилля та війни, які відбуваються в світі. Присутність тут молоді з конфліктних регіонів робить нас чуттєвішими до страждань. Але й надзвичайно підбадьорую нас. Ми бачимо, що повсюди є чоловіки та жінки, які прагнуть миру.

Ми зворушені вітати українців та росіян цього тижня. А також групу палестинців з Віфлеєму. Один з цих палестинців — мусульманин; інші — християни. І ми згадуємо про равінна Леві та наших друзів з Ізраїля, які присутні тут.

Цього тижня дві тисячі французьких студентів мали поїхати на Святу землю, але їх проект скасували. Ми поділяємо їх розчарування, а також розчарування тих людей, які були щасливими запросити їх. Деякі з цих студентів приїхали до Тезе цими днями, щоб замінити паломництво, яке було відмінене.

Що ми можемо зробити в умовах насилля? Коли конфлікт відбувся — занадто пізно. Спіраль ненависті та помсти надзвичайно важко перервати. Рани в серці дуже глибокі, щоб знайти мир.

Як ми можемо відкрити наші очі краще, щоб попередити заздалегідь підготовані конфлікти? Я маю на увазі іміграцію, наприклад. Деякі хочуть захистити себе збудувавши стіни, що ізолюють. Але вони забули про те, що багато північних країн в боргу перед південними, і, здається, не знають про те, що в майбутньому Північ потребуватиме імігратнів.

Для попередження майбутніх конфліктів, наприклад тих, до яких можуть призвести такі ситуації, важливо змінити законодавство. Але цього недостатньо. Для того, щоб попередити конфлікти, необхідно змінити серця.

Чи не є пріоритетним сьогодні розповсюджувати в суспільстві більше братерства, більше уваги до інших? Це означає, зокрема, розвиток всередині нас самих більшого співчуття до тих, хто залишився пораненим на узбіччі.

Я б хотів, щоб це залишилось не тільки моральним закликом, але щоб ми знайшли в нашій вірі мотивацію до солідарності. Це буде основою наших роздумів наступного року.

Впевненість в безмежній любові, яку Бог має до кожної людини, до кожного з нас, є основою людської солідарності. Все починається з любові, з якою Євангеліє запрошує християн, разом з тими, хто шукає мир, до життя в солідарності. Для нас, братів, одним із найбільших бажань є те, щоб всі, хто бувавав тут, мали можливість відкрити це джерело життя.

Для того, щоб це джерело могло бити в наших серцях, кожна людина, і ми, брати, маємо очищати себе знову і знову. Це означає не оглядатися назад, не зациклюватися на неприємностях і приниженнях, але довірити їх Христу, який переміг ненависть та насилля.

Святий Дух, який присутній в нас, вливає в наші серця джерело любові та миру. Зіткнувшись зі всім тим, що нас бентежить, наприклад, насилля в світі, наші власні слабкості та недоліки, навіть наші помилки, все, що нам потрібно — це мати сміливість сказати “так” його присутності.

Ця згода може бути сповнена сумнівів або ж зовсім непомітна, але вона породжує початок в нас. І мир, прийнятий нашими серцями, може пронести нас далеко; він може змінити світ.

Давайте згадаємо згоду Марії. Своїм простим “так” дівчина з Назарету дозволила Христові бути народженим поміж нас. Безперечно, жоден з її сусідів не міг навіть і підозрювати, які дивовижні речі відбувались в той час.

Отож давайте дамо згоду, щоб отримати любов і мир Ісуса. З присутністю Святого Духа він навчає нас прощати і слідувати за ним, люблячи навіть тих, хто робить нам боляче.

Сьогодні ввечері ми також молимось за мир на Середньому Сході.Інколи ми дивуємось тим, як молитва може змінити хід історії і це правда, що ми не знаємо, як це відбувається. І це на краще; в іншому випадку наша молитва може стати формою переговорів з Богом.

Ми молимось в надії, що наша скромна молитва може створити відкриття і Божа любов торкнеться тих, хто поклався на нього. Тому кожної неділі цього літа ми будемо збиратись в церкві о 18:30 на півгодини тиші та молитви за мир.

І зараз я запрошую палестинців підійти ближче до мене. Вони прочитають Отче наш арабською мовою. Ми будемо слухати і молитись всередині разом з ними. Після молитва продовжиться співом Da pacem ... in diebus.