В понеділок я повернувся з Польщі, де ми з декількома братами брали участь в Світових днях Молоді в Кракові.Того самого дня один з наших братів брав участь в зустрічі молодих Французьких Протестантів, котра була в Бретані.

В Польщі, під час тижня до СДМ, брати були в Освенцимі, біля Кракова, де проводили молитви з молодими людьми, котрі відвідували концентраційний табір Другої Світової Війни. Потім ми також проводили молитви в церкві в Кракові. Молодь з усього світу приходила, щоб віднайти момент внутрішнього миру.

Папа Франциск глибоко заохотив усіх молодих людей до розуміння їх віри через досягнення до інших, до тих, хто страждає. Ввечері в суботу, в середині своєї промови він запропонував сотням тисяч людей, що були там, провести декілька хвилин у тиші.

Тож я сказав собі: у цьому світі, що переживає великі потрясіння, і де ми так часто збентежені насиллям, так важливо використовувати як супротив такі моменти внутрішнього миру, миру серця. Не для того, щоб замикатися в собі чи тікати від труднощів, але щоб бачити реальність краще, щоб розуміти події.

Ісус в ніч свого арешту, прямо перед страстями, сказав ці слова: "Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!" І ці слова: "Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю!"

В молитвах ми завжди хочемо віднайти мир. Як? Просто довіряючи Його присутності, що ми можемо відновлювати протягом наших днів. Він присутній, тож ніщо не може відділити нас від любові Бога.

Цей мир, який ми отримуємо, дозволяє нам почути заклик Христа, що кличе нас відкритися іншим, не боятися, але йти назустріч тим, хто відрізняється від нас і інколи і до тих, хто "під рукою" – до хворих, неповносправних, бездомних, чужоземців.

Христос запрошує нас приносити дружбу туди, де недовіра може приглушити братерство. Ми покликані створювати братерство поза будь-якими кордонами. Те, що є важливим і що змінює світ – це не надзвичайні вчинки, але справжність нашого наближення.

Я б хотів зробити з цього приводу конкретну пропозицію: давайте ми підемо по двоє або по троє до мігрантів, щоб слухати їх, слухати їх розповіді, щоб провести час з ними. Тоді - хто знає? - слідуватимуть наступні кроки .

Створення братерства займає центральне місце в покликанні нашої спільноти. Ми так сильно відрізняємося один від одного, походимо з різних церков, країн і континентів. Така різноманітність надзвичайно прекрасна, але і вимагає від нас вкладати себе, усе своє єство в життя у єдності, щоб бути по-справжньому братами один для одного.

Ввечері в суботу наш брат Мачей складе вічні обіти для життя в нашій спільноті. Він родом з Польщі, він несе в собі віру, яка дозволила польському народу пройти через великі події в своїй історії.

Також в суботу ми святкуватимемо дуже особливе свято, свято Преображення нашого Христа. Одного разу три учня бачили Ісуса, що сяяв світлом, вони побачили, що він справді від Бога і що через нього Бог також духовно освітлював нас Своїм світлом.

У наші ночі ми можемо дивитися вперед через світло Христа. Навіть якщо воно маленьке, воно ніколи не зникає. Апостол Петро, котрий бачив те, написав: “І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвиднятися, і світова зірниця засяє у ваших серцях…”

Останнє слово. Ми дуже раді приїзду груп здалеку, що прибули на цей тиждень. Дівчинка Майя назве всі країни, які присутні тут цього тижня. Але я хотів би особливо привітати групу з Китаю. Ми відчуваємо сильну близькість до них. Кожну п’ятницю ввечері ми молимося за їх країну, за християн в Китаї.

Також я б хотів передати найтепліші вітання православній молоді з різних країн, яка є зараз тут з нами. Їх присутність розширює наші серця.

І ми дійсно тішимося присутністю з нами в ці дні групи з Кенії; вони добре знайомі з нашими братами, котрі перебувають у Найробі.

Серед нас є також блаженнійший Джуліан, архієпископ Куала-Лумпуру, з Малайзії і англіканський єпископ Майкл з півночі Лондона. Завтра приїде група з Гаїті разом із єпископом П’єром Дюмас. Ця красива країна так часто піддається великим випробуванням, але їх довіра до Бога настільки сильна, що люди тримаються і продовжують стояти.

Єдність, яку ми можемо переживати між настільки багатьма різними країнами, є відображенням світла Христа, який прийшов, щоб об’єднати все людство в Божій любові.