Зустрічі молоді, котрі відбуваються на цьому пагорбі тиждень за тижнем протягом цього літа, водночас є для нас благословенням і викликом.

Благословенням, адже Господь нас об’єднує, незважаючи на кордони. Це велика радість могти бути разом, особливо для тих, хто приїхав з далеких країн, для кого подорож сюди є нелегкою з різних причин, наприклад для Гаїті або Чілі.

Ці зустрічі є також викликом. Не достатньо лише переживати мир і примирення протягом одного тижня тут. Господь нас посилає відкрити нові дороги для єдності там де ми живемо.

У багатьох місцях світу ми стикаємось з великими потоками мігрантів і біженців. Багато є тих, хто їх щиро приймає. Але також потрібно зазначити, що в деяких регіонах, в деяких містах число приїжджих є настільки велике, що місцеве населення є в меншості і почувається виснаженим. Це все само собою зрозуміло.
Що ж робити? Було б ілюзією думати, що ця хвиля біженців зменшиться і затихне. У цей момент в нас нема іншого вибору як визначити, що є необхідним і правильним в кожній ситуації по відношенню до кожної особи, без наївності, але також не піддаючись страху чи зневазі, котрі можуть закрадатись в наше серце.

Не можна знайти ніякого вирішення проблем без збільшення особистих контактів. Минулого тижня я запропонував, щоби ми по двоє чи по троє пішли відвідати іноземних мігрантів. Щоби просто з ними познайомитись, послухати їхні історії. Згодом хто зна — продовження цілком можливе. Багато з вас вже це робить. Я б хотів вас заохотити продовжувати.

У нашому суспільстві є багато обмежень, котрих ми б хотіли позбутись. В ці дні шукайте, котрі розділення у вас вдома ви б хотіли подолати, також по відношенню до старших осіб, часто ізольованих. Теж наважуйтесь робити перший крок до іших людей. Будуть сюрпризи, можливо навіть неприємні, але я впевнений, що ви знайдете справжню радість.

Христос прийшов, щоби зібрати всіх людей в Божій любові. Він не прийшов щоби створити групу апостолів, котрі б відрізнялись від інших і були б збоку. Слухання і роздуми над цим посланням про єдність з Євангелії може нам додати великого динамізму. Вираження цього послання через наше життя може навіть стати змістом нашого існування.

Цього тижня троє молодих людей повернулися в Алжир, де вони зараз навчаються. Вони походять з Африканських країн поблизу Сахари і змушені жити багато років у Північній Африці, далеко від рідних країн. Через своє навчання вони готуються взяти на себе відповідальність, коли повернуться додому. Вони знають, що їхні країни їх потребують.

Ці троє молодих людей зустрінуть багато інших в Алжирі наступної неділі в місті Тлемцен для двотижневих зустрічей, з однаковими темами і запитаннями, що ми маємо тут цього літа. Ці зустрічі в Тлемцен відбуваються вже більше ніж десять років. Я б хотів сказати молодим людям, котрі там зібрались, що ми в єдності з ними всім нашим серцем.

Зближення Європи та Африки для мене є однією з необхідностей цього часу. Драма стількох біженців, з котрих багато тоне в Середземному морі, шокує нас всіх. Ми б хотіли щоби європейські країни ще більше разом працювали для прийому біженців.

Також прислухаймося до стількох африканців, котрі потребують більше справедливості в політичних відносинах та міжнародній економіці. Відповідь на це прохання є однією з умов для того, щоби африканська молодь могла усвідомити свій вклад в будування майбутнього в себе вдома.

Я дуже тішусь, що в кінці місяця поїду до Африки, в Котону, Бенін. Там ми матимемо міжнародну зустріч молоді, один з етапів нашого паломництва довіри на Землі.

Вісім чи дев’ять тисяч молоді з різних африканських країн, а між ними маленька група європейців, проведе разом 5 днів. Так як і на Європейських зустрічах їх будуть приймати на парафіях та поселять в сім’ях. І ми зберемося в наметі, щоби разом молитися.

Я цим дуже тішусь, адже Африка є молодим континентом, в церквах вирує життя. Ми б хотіли пройнятися цією живучістю. В обговореннях і діленнях ми шукаємо знаки надії, котрі дозволять молодим африканцям дивитись в майбутнє з довірою.

Вже семеро братів з нашої спільноти є на місці з сестрами Св. Андрія та групою молодих волонтерів. Ми будемо слухати молодих африканців, котрих там зустрінемо. Надіюсь вони нас надихнуть, щоби знайти ті запитання, котрі будуть в основі зустрічей Тезе наступного року.

А зараз Марія із Чаду поділиться з вами. Як інші молоді люди з Африки, Азії та Латинської Америки, вона приїхала в Тезе на три місяці.

Марія: В Чаді ми щасливі, що живемо в мирі між християнами і мусульманами в різних кварталах, університетах, школах. Але це не захищає нас від нападів релігійних фанатиків і терористичних актів.

Стикаючись із цими проблемами, відповідальні за різні регіони регулярно зустрічаються для діалогів. Ми також в різних молодіжних акціях при церквах поширюємо любов і милосердя до інших.

Особисто я задіяна в русі під назвою Кемкогі, що означає “єдине серце”. Ми працюємо із бездомними дітьми, сиротами, покинутими, бідними, не роблячи різниці між християнами і мусульманами.

Разом із матеріальною допомогою, яку ми можемо інколи надати, головною метою є заохотити молодь, котра часто відчуває безнадію, і власне дати їм цю надію і довіру на майбутнє. Я б хотіла вам довірити помолитись за молодь Чаду і всієї Африки.

Марго: є квіти для людей з Аргентини, Чілі, Болівії, Бразилії, Колумбії, Гватемали, Гондурасу, Домініканської Республіки, Ель Сальвадору, Пуерто Ріко, Маврикію, Гаїті та Мексики.

Для тих, хто з Уганди, Танзанії, Кенії, Чаду, Беніну, Сенегалу, Судану та Єгипту.

Для тих, хто з Росії, Естонії, Фінляндії та Швеції.

Для тих, хто з Литви, Польщі, Німеччини, Нідерландів, Бельгії, Великої Британії та Ірландії.

Для тих, хто з України, Угорщини, Чехії, Австрії, Швейцарії та Франції.

Для тих, хто з Румунії, Сербії, Болгарії, Хорватії, Словенії, Італії, Іспанії та Португалії.

Для тих, хто з Австралії, Сполучених Штатів Америки та Канади.

Для тих, хто з Кореї, Китаю, Тайваню, Гонконгу, Макао, Філліпін, Індонезії, М’янмару, В’єтнаму, Індії, Афганістану, Об’єднаних Арабських Еміратів, Лівану, Сирії та Іраку.

Picture by Christ Beunk (Netherlands)