Підготовка паломництва, обходячи розбіжності
Протягом кількох місяців, ціла команда волонтерів працювала над тим, щоб зробити паломництво до України можливим:
Марина (Україна)
Підготовка паломництва довіри до Києва тривала два місяці; всього близько 50 волонтерів допомагали з рідними завданнями: прийом, перевезення, харчування, поселення, семінари, молитви та літургії. Християни різних конфесій працювали разом. Наприклад, інколи, греко-католики допомагали організувати зустріч в православній парафії і вони дбали про цю зустріч так, ніби вона проходила у їх церкві. Для мене це було неймовірним видимим знаком, як люди єднаються у Христі.
середа 15 квітня: Прибуття в Київ та знайомство з приймаючими сім’ями
Віторіо і Даніеле (Італія)
Як тільки ми прибули до Києва в понеділок вечором, Єлена, наша приймаюча мати, відвезла нас до свого дому та представила нас решті родини: Олександру та Люсі — дідусю та бабусі та Лізі, їх премінниці, яка через війну мусила перебратися з Луганська до Києва.Одразу ж ми відчули себе як вдома. Після тривалої подорожі, ми не очікували, що у нас будуть сили спілкуватися з ними протягом годин. Вони нагодували нас обох фізично — типовими місцевими стравами: борщем та варениками, та духовно.“Ми брали участь в революції гідності на Майдані. Щоразу один з нас виходив на вулицю, а інший залишавшя вдома з нашою 4-х-річною донькою Люсею. Ми зотіли бути певними, що якщо щось станеться, хтось з нас залишиться, щоб дбати про неї”. Бути разом з цими людьми допомогло нам зрозуміти, що немає мужності без віри в молитви інших.
Монік (Нідерланди)
Гостинність українців вражає. В монастирі, разом з біженцями, чи у нашій приймаючій сім’ї, всі вітали нас дуже тепло, з великою кількістю радості, їжі та напоїв. Разом з нашою приймаючою “мамою”, останнього вечора ми приготували традиційну вечерю. Це був прекрасний момент братерства.
четвер 16 квітня: Два православні монастирі та Майдан незалежності
Вранці всі учасники зібралися біля виходу з найглибшої станції метро у місті: Арсенальна.
Maрі (Франція)
Цього яскравого сонячного ранку ми пішли до Печерської Лаври. Семінаристи привітали нас та провели екскурсію частинами цього величезного монастиря. Золоті бані, смарагдові дахи та білі стіни, прикрашені візерунками чітко виділялися на тлі блакитного неба.Ми відвідали печери поруч, де зберігаються мощі святих. Лавра є місцем де зберігається найбільше мощей святих у світі: 120! Наш візит закінчився спогадами біля голови святого Климента, першого єпископа Риму після Петра. За чудову екскурсію ми завдячуємо, зокрема, ентузіазму та жартам нашого гіда.
Далі всі пішли до ресторану традиційної української кухні, що є дуже популярним серед студентів. Після цього відбулася ще одна зустріч в Києво-Могилянській академії разом з філософами Костянтином Сіговим (Київ) та Олександром Філоненко (Харків). Презентація цих двох чоловіків та обмін думками разом з молодими людьми дало можливість зрозуміти деякі аспекти нинішньої ситуації в країні. Далі ми мали час, щоб відвідати одне з найважливіших мість сучасної історії країни - Майдан Незалежності.
Катя & Лєна (Німеччина)
В наш перший повноцінний день в Києві ми відвідали Майдан, ми говорили з людьми, які розповіли нам про свій досвід Майдану, як місця солідарності, надії, єдності та молитви. Ми пройшли трохи вгору по пагогбу де близько ста людей різного віку було вбито снайперами, коли ситуація загострилася. Біля екуменічної каплиці на вершині пагорба ми мали дуже зворушливу молитву разом з греко-католицьким єпископом в пам’ять Небесної Сотні, протягом молитви кожен запалив свічку навпроти фотографії одного з героїв Небесної сотні. Молитва сама по собі була дуже зворушливою, проте була ще одна річ, яка зробила молитву ще більш особливою: люди, що проходили вулицею та зупинилися, щоб приєднатися до нашої молитви.
Фоккі (Нідерланди)
Під час революції 2014 року, протестуючі були вбиті снайперами. Ми згадували жертв революції, яких зараз називають “Небесною сотнею”, під час молитви недалеко від Майдану. Я відчув вплив конфлікту в Україні на наше суспільство, коли літак MH17 було збито над Східною Україною. 193 нідерландці загинуло. Дивлячись в очі жертвам Майдану, в моїх молитвах, всі ті, хто страждають від цього конфлікту.
Увечорі всі пішли до ботанічного саду, на нашу останню зустріч цього насиченого дня, у Свято-Троїцький Іонинський монастир разом з отцем Іоною — православним єпископом, монахами та православною молоддю, які збираються в монастирі кожний вечір четверга.
Рената (Росія)
Ми приєдналися до щотижневої зустрічі молоді, яку проводять у цьому монастирі самі монахи. Формат зустрічі — “питання-відповідь”. Найбільше я була вражена тим, що дискусія була дуже живою та неформальною. Монахи багато жартували та сміялися і я не відчула ніякої дистанції між нами. Я думаю, це дуже важливо, що священники та монахи спілкуються з людьми у дуже неформальний спосіб, створюючи дружню атмосферу. Хоча хтось говорив мені, що ця розмова з монахами була недостатньо серйозною, та я гадаю, що мають існувати різні формати міжконфесійного спілкування і монахи дуже вдало переходими від жартів до серйозних тем.
п’ятниця 17 квітня: відвідування села та вічерня молитва.
Всі учасникі паломництва сіли в автобус, який прямував з Києва до села Лишня, що у 30-ти кілометрах. Де отець Філарет, який кілька разів був у Тезе, мав вести літургію.
Матіс (Нідерланди)
Після короткої ночі, ми мали час відвідати містечко Лишня, яке у передмісті Києва. Це був другий раз, коли я був присутній на православній Божественній літургії. Для мене це був один з найкращих досвідів нашого паломництва.Завдяки перекладу я насправді відчував, що беру учать у літургії. Завдяки тому, що літургія відбувалася у звичайній церкві, а не у великому соборі, це зробило її ще більш особливою. І наприкінці, тому, що більшість з нас не могли причащатися, нам роздали антидор, це дало нам відчуття єдності у Христі.
Після літургії, ми мали чудовий обід, який приготували бабусі парафії. І православний єпископ Іларій очолив ходу до лісового джерела, в кількох кілометрах від церкви. Там, на свято ікони Богородиці Живоносне Джерело, всіх благословили і покропили святою водою. Ще один чудовий обід було накрито на галявині під деревами. Прекрасний прийом!
По поверненню в місто, ми були на вечірній службі, яка супроводжувалася молитвою навколо хреста у Греко-католицькому соборі Воскресіння. Головний архієпископ Української греко-католицької цекрви, Святослав Шевчук був присутнім і звернувся до братів та молодих паломників.
субота 18 квітня: інші візити у різні місця
Зранку ми відвідали Собор Святої Софії, одне з історичних місць Києва, яке біло перетворене на музей у радянський час.
Після обіду ми розділилися на кілька груп, щоб мати змогу відвідати більше людей:
сім’ї біженців з Криму та Донбасу
солдатів, що отримали поранення на передовій лінії на сході
Сестер Матері Терези, які опікуються бездомними
православних семінаристів з богословської академії у Києво-Печерській Лаврі
лютеранську спільноту у Києві
колишнього греко-католицького єпископа кардинала Гузара
Лоранс (Франція)
Ми зустрілися з сім’ями біженців зі Сходу України та Криму. Не зважаючи на все, через що вони пройшли та невеличку надію, все ще повернутися додому, я була приголомшена їхньою довірою до Бога, любовью та прошенням, яке вони випромінюють навколо себе.
Елена (Литва)
300 поранений солдатів, з різним ступенем тяжкісті поранень — одні при свідомості, інші — ні, наразі лікуються у військовому госпіталі у Києві. Дуже важко зрозуміти, як дехно з них все ще спроможний на посмішку та безтурботність. Один з молодих солдатів, котрому 21 рік, приїхав з фронту на ампутацію ноги. Я свядкуватиму моє 21-річчя за 2 тижні, як мало життя бачили мої очі у порівнянні з ним. Ця зустріч залишить сильну згадку, щоб жити з відкритим серцем, так як це основа людських відносин.
Сімон (Швеція)
Я живу у країні, яка не була у війні 200 років. Зустріч з пораненими солдатами у військовому госпіталі у Києві була дуже емоційною для мене. Одразу при вході я побачив малюнки, зроблені українськими дітьми, щоб підтримати солдат і я відчув, як сльози навертаються на очі. Я запитав офіцера, що ми, молоді люди, можемо зробити, по поверненню додому, щоб підтримати їх, і він відповів: “Ви тут. Цього вже достатньо.”
Увечорі у православному соборі Преображення, всі паломники слухали хор маленьких дітей, які співали традиційні українські пісні, а потім взяли участь у вечірньому богослужінні. Священник прийняв нас дуже тепло.
Після останньої вечері у приймаючих сім’ях, настав час прямувати на вокзал: вагон у потязі Київ-Львів було зарезервовано, щоб переправити паломників в найбільше місто Галичини, на заході країни.
неділя 19 квітня: День у Львові
Після ночі у потязі, яка була короткою, через тривалі дискусії, що тривали допізна, паломників зустріли велика команда молодих людей та сімей з міста, які чекали на вокзалі рано вранці. Після сніданку у приймаючих сім’ях, паломники пішли до різних парафій для Недільну Службу
Зустріли нас так само дуже тепло. Спільний обід дозволив всім людям з парафії зустрітися з паломниками, всі вони хотіли ближче познайомитися з ними.
Цей етап паломництва у Львові став шансом для деяких з паломників познайомитися з греко-католицькою церквою.
Деніус (Литва)
Я повернувся з паломництва з України з великою кількістю вражень. В перший раз я брав участь у греко-католицькій літургії та дізнався про частину церкви, про яку ранішен нічого не знав. Церква була повна людей. Здається, що віра у Львові дуже жива. Гостинність місцевих людей вражала. Я не зустрічав такої гостинності ніде в Європі.
Після обіду, всі паломники зібралися в одній з найбільших церков Львова для останньої спільної молитви, до них долучилося багато християн з міста, натопв заповнив вулицю.
Багато молодих людей з міста та околиць запросили паломників взяти участь у традиційному народному фестивалі “свядкування радості Воскресіння разом”, щасливі розділити танці та пісні радості наприкінці паломництва.