Разом з двома братами ця поїздка дала йому можливість помолитися з молоддю у Львові, Тернополі та Києві, а також зустрітися з багатьма свідками страждань і мужності українського народу. Брат Матей також зустрівся з кількома лідерами двох Православних Церков і всіма єпископами Греко-Католицької Церкви, які зібралися на синод у Марійському Духовному Центрі, що у Зарваниці.

У Житомирі він також зустрівся з педагогічною спільнотою католицької школи міста, а потім вирушив у паломництво пам’яті до міст Ірпінь та Буча, де досі видно сліди окупації російськими збройними силами навесні 2022 року.

В останній вечір свого перебування в Україні, під час молитви у римо-католицькій церкві в Києві, брат Матей звернувся до присутніх молодих людей: "Ми повертаємося до Франції, але ми не забудемо вас. Ми передамо свідчення відваги, яке дає ваш народ, молодим людям, яких ми зустрінемо в Тезе. Це час Воскресіння: іноді важко повірити у Воскресіння, але воно вчить нас, що страждання не матимуть останнього слова".

Контакти
 Загальні запити для ЗМІ: media taize.fr
 Конкретні запити та фото про перебування братів в Україні: ukraine taize.fr.

З 12 травня новий настоятель нашої спільноти, брат Матей, здійснить свій перший душпастирський візит в Україну.

Щиро запрошуємо долучитись Вас до спільної молитви:

• 13 травня - Львів - Храм Святої Софії – Премудрості Божої УКУ - 19:30
• 14 травня - Тернопіль - Архикатедральний Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці - 19:30
• 16 травня - Київ (Місце та час проведення молитви повідомимо пізніше, слідкуйте за оновленою інформацією на сайті)

Запрошуємо приєднатися до нас невелику групу молодих людей, які могли б подорожувати з нами протягом трьох днів. Ми вирушимо з Тернополя в середу 15.04, пізніше відвідаємо Житомир, а в четвер 16.04 разом відвідаємо Бучу та Ірпінь і завершимо наше маленьке паломництво вечірньою молитвою в Києві в п’ятницю 17.05.

Якщо ви зацікавлені поділитися свідченнями та особистим досвідом життя під час війни, помолитися разом і маєте час на цей короткий візит з 15.05 по 17.05, будь ласка, напишіть до суботи, 11 травня, на адресу ukraine taize.fr. У нас ще є вільні місця.

Жінки з села та сестри з різних спільнот, присутніх в Тезе, взяли пасхальний вогонь і очолили процесію до церкви Примирення. О 8 годині тричі постукали у двері церкви і світло Воскресіння увійшло під спів “Mshiha qam” ("Месія живий"), пошепки сповіщаючи: "Він живий".

А коли запалили пасхальну свічку, ми заспівали "Lumen Christi" ("Світло Христове"), на що всі відповіли "Deo gratias" ("Слава Богу") і світло розлилося по всій церкві. І не тільки легке, але й радісне світло яке запалюється та наповнюється в наших серцях, коли ми співаємо про Воскресіння.

Наприкінці святкування 20-ма різними мовами наші вуста і серця проголосили:
 Христос воскрес!
 Він воістину воскрес!

Воскреслий Христе, як Іван, Петро і Марія з Магдалини вранці Твого Воскресіння, ми шукаємо Тебе скрізь, але Ти завжди випереджаєш нас. Навіть якщо ми нічого не відчуваємо про Твою присутність, дай нам також повірити в знак порожнього гробу. Нехай прийде день, коли ми зрозуміємо, що Ти був там і послав нас нести добру звістку про Твою любов усьому творінню.

У Вербну неділю брати і молодь, присутні в Тезе, зібралися о 9.15 ранку біля джерела Святого Етьєна. Благословення оливкових гілок дали лютеранський єпископ Фредрік Модеус з міста Векше у Швеції та с. Делія з протестантської спільноти дияконій з міста Ріхен у Швейцарії. Пропонуємо вашій увазі молитви, які вони написали з цієї нагоди.

- Від єпископа Фредріка:

Христе, Ти йдеш дорогою любові до нас і перед нами. Коли ми вагаємося, Ти терпляче чекаєш. Сьогодні ми стоїмо на порозі таємниці. Нехай ми підемо за Тобою в довірі, любові та послуху і піднімемося до вічного життя. Амінь.

- Від с. Делії:

Ісусе Христе, Ти увійшов до Єрусалиму - лагідний і смиренний серцем. Ти прийшов - не для того, щоб Тобі служили, але щоб послужити і віддати своє життя за нас. І, даруючи себе, Ти приймаєш нас. У нашій радості, в наших піснях Ти відчуваєш нашу тугу за Тобою. На Тебе ми покладаємо нашу надію. У цей Страсний тиждень приймімо Твою любов. Амінь.

Згадуючи в’їзд Ісуса в Єрусалим, усі з гілками в руках попрямували до храму Примирення.

On Sunday morning, for the Feast of Palm Sunday, the brothers and young people present at #Taizé gathered at 9.15am at the Saint-Etienne spring. Recalling the entry of Jesus into Jerusalem, all went from there to the Church of Reconciliation, with branches in hand. pic.twitter.com/xrCU4pikoe

— Taizé (@taize) March 24, 2024

Ще 700 людей приєдналися до нас на пасхальні вихідні, в тому числі понад 200 з Італії. Опівдні брат Матей помолився такими словами:

Не знаючи, як показати свою любов, Бог послав Тебе, Христе Ісусе, щоб Ти оселився серед нас. І навіть якщо ми маємо спокусу відокремитися від Тебе, Ти вказуєш нам шлях до більшої любові, настільки, що наші серця співають Тобі і радіють: Ти будеш з нами назавжди.

Під час вечірньої молитви, прочитавши уривок з Євангелія від Івана 13, брати згадували вчинок Ісуса, який умив ноги своїм друзям, що є виявом тієї великої любові, яка заходить так далеко, що навіть віддає своє життя за друзів. У першій частині церкви було встановлено коло з 50 табуретів, і кожен бажаючий міг підійти, сісти і омити ноги.

Потім святкування Євхаристії нагадало про Тайну Вечерю Ісуса зі своїми друзями перед тим, як Він вступив у свої страсті.

У Велику п’ятницю читання з розповідей про страсті Христові продовжилися спільними молитвами. О 15:00, в годину смерті Христа згідно з Євангелієм, пролунав дзвін, який запрошував усіх до роздумів. Молода жінка реагує на цей особливий момент:

- Марія, з Німеччини

“Перебування в Тезе під час Страсного тижня було як свіжий вітерець у моєму серці і зміцнило мою віру. Найособливіший момент був у Велику п’ятницю, коли пролунав дзвін, і всі зупинилися і замовкли. Сотні, тисячі людей припинили свої справи заради Ісуса! Для мене це було чудове відчуття спільноти і віри.”

У п’ятницю ввечері на початку молитви брати несли хресний хід з іконою, до якого приєдналися молодь і діти. Це привело нас на ніч молитви, де багато людей прийшли, щоб довірити свої тягарі і тягарі людської сім’ї Ісусу на хресті.

У цей день великої тиші церква Примирення була позбавлена всіх прикрас: свічки, ікони та кольорові кахлі на хорах були зняті.

Під час полудневої молитви була прочитана наступна єктенія:

 Прийдімо, спогляньмо Життя наше, що в гробі лежить, щоб оживити тих, що в гробах померли. Ти, що віддав себе за нас, слава Тобі, Господи!

У цей день гріб зустрічає того, хто тримає все творіння на долонях, слава тобі, Господи!

Спи життя і тремти, царство мертвих. Мир вічний дарував Ти: воскресіння Твоє з мертвих, слава Тобі, Господи!

О гробе, що прийняв Творця як сплячого, ти став скарбом життя для нашого спасіння, слава Тобі, Господи!

Життя всіх погодилося бути покладеним до гробу. Він перетворює його на джерело оновлення, слава Тобі, Господи!

Нехай радіє все створіння, нехай веселяться всі мешканці землі, бо смерть зняла свою страшну маску, слава Тобі, Господи!

І благословив Бог день сьомий, день спокою, в який спочив улюблений Син Божий від усіх справ Своїх, слава Тобі, Господи!

Своєю смертю Спаситель зберіг Божий мир у плоті, а воскресінням дарував нам життя вічне, слава Тобі, Господи!

Під час суботніх роздумів брата Матея, Іванка з України поділилася наступними словами, коли її запитали, як ми можемо продовжувати підтримувати її народ:

- Іванка, з України:

Війна дуже виснажує і дехто почувається дуже пригніченим, та втомленим тому просимо вас залишатися видимим знаком надії для нас, українців. Залиштеся з нами вірними до кінця. Говоріть і моліться не лише за мир, але й не забувайте про справедливість. Проголошуйте правду про злочини і не бійтеся називати зло на ім’я.

А Улле, дияконеса з Естонії, запросила молодь взяти участь у європейській зустрічі в Таллінні наприкінці року:

- Юлле, з Естонії:

Ми з нетерпінням чекаємо на вас в Естонії. Це маленька країна з великим серцем. Приїжджайте і допоможіть нам свідчити про Ісуса нашій молоді. Приїжджайте і моліться за мир. Приїжджайте і будуйте відкриту, безпечну і братерську Європу вже сьогодні.

Смерть Папи-емерита Бенедикта XVI торкається наших сердець у Тезе, тому що наша спільнота підтримує з ним стосунки понад півстоліття. Насправді Йозеф Ратцінгер і брат Роже уже знали один одного на Другому Ватиканському Соборі, де один був експертом, а інший спостерігачем.

 

Пам’ятаю, як я залишався з братом Роже в домі богослова, який став архієпископом Мюнхена, під час зустрічі молоді, яку ми підготували в цьому місті. Він тепло прийняв нас у своєму домі.

 

Пізніше, коли брат Роже щороку їздив до Риму, щоб зустрітися з Папою Іваном Павлом ІІ, він часто відвідував кардинала Ратцінгера, тодішнього префекта Конгрегації Доктрини Віри, щоб мати з ним поглиблений обмін думками.

 

Останній лист, написаний братом Роже за три дні до його вбивства, був адресований новому Папі Римському Бенедикту XVI, щоб повідомити йому, що його похилий вік не дозволяє йому поїхати на СДМ у Кельні, але що він поїде якнайшвидше, щоб вітати його в Римі. Цей лист Папа тримав у руках під час загальної аудієнції в середу, коли з сумом повідомляв про трагічну смерть засновника нашої спільноти. Він дуже поважав брата Роже і через п’ять років після його смерті написав: «Нехай його свідчення екуменізму святості надихає нас у нашому поході до єдності».

 

Особисто я дуже вдячний Бенедикту XVI за привітний прийом, коли я зустрівся з ним через кілька місяців після початку мого нового служіння, як настоятеля нашої спільноти. Того ж 2005 року помер Іван Павло ІІ і брат Роже. Як продовжуватимуться відносини нашої спільноти з Папою? З першої ж аудієнції я зрозумів, що його довіра до нас завойована і що я можу їздити до нього щороку. Він сказав мені: «У Тезе є пісні та тиша, ти йдеш до головного з молодими людьми, до особистих стосунків з Богом». Це було дуже важливо і для нього, і для нас.

 

Стосунки з ним досягли кульмінації в молитві, яку ми відслужили в його присутності 29 грудня 2012 року під час нашої європейської зустрічі молоді в Римі. До тисяч молодих людей, які зібралися на площі Святого Петра, Бенедикт XVI, серед іншого, сказав: «Я запевняю вас у безповоротній прихильності Католицької Церкви продовжувати шукати шляхи примирення, щоб досягти видимої єдності християн».

 

Через кілька тижнів він пішов у відставку, і я мав намір відвідати його наступного року, коли він вийшов на пенсію, щоб подякувати йому за незмінну підтримку, яку він завжди надавав нашій громаді в її покликанні.

Фото: (C) Servizio Fotografico dell’Osservatore Romano | ЗМІ Ватикану