"Проходячи повз" (Мк 1:16; 2:14), Ісус помітив своїх перших учнів та покликав їх. У слові "проходячи" присутній подих свободи. Ісус не мав чіткої стратегії; Він побачив своїх майбутніх учнів і позвав їх. Він дуже мало говорив про те, що очікував від них, а також про те, що вони могли очікувати від Нього. Вони відкривали це крок за кроком. Ісус хотів, щоб вони були такими ж вільними, як і Він. Чи точніше, вільними так само, як і Він.

Слова Христа "Слідуй за мною!" є останніми в Євангеліях (Йн 21:22). Воскресши з мертвих, Він продовжує запрошувати людей йти за Ним. Він завжди "проходить повз". Я не обираю момент. Одного дня, певні слова з Євангелії торкаються мене. Зустріч чи подія змінює все моє життя і провадить мене до складення обітниць Христу. Поклик — це, перш за все, те, що стосується мене.

Де ж тоді моя свобода, якщо не я вирішив зустріти Христа, а скоріше Він знайшов мене? Більше того, коли мене запитують, чому я склав певну обітницю, важко відповісти, адже у випадку з учнями, здавалось, події відбувались іноді як збіг обставин. "Проходячи повз, Ісус побачив..." і Леві, без жодних сумнівів, "встав і пішов слідом за Ним" (Мк 2:14). Чи не здається ця дія занадто швидкою, як для свідомого, відповідального та вільного вибору? В чому можна бути переконаним так це те, що Леві, вставши, став вільним. До того він зручно розташувався за своїм митарським столом. Однак, після того моменту, його горизонти розширились.

Хоча поклик Христа був очевидним для Леві, він не порушив його свободи. Оскільки, де Христос, там присутній і Святий Дух. Поклик Христа відповідає чомусь в глибині мого серця. Він походить як ззовні — слова, які я почув чи прочитав, подія чи зустріч, — так і зсередини. Поклик скоріше визволяє, ніж зковує. Одночасно з покликом Христа, Святий Дух звільняє від того, що поневолювало мене, відпускає те, що обмежувало та боліло. Ісус не визначав наперед поведінки своїх учнів. Він полюбляв задавати їм запитання: "Хто я для вас?" (Мк 8:29); "Невже й ви бажаєте відступитися?" (Йн 6:67); "Чи любиш мене?" (Йн 21:15-17). Наша свобода та наша креативна задіяність є важливими для Нього. Лише моя відповідь утверджує в мені поклик Ісуса. Мої власні кроки прокладають дорогу вслід за Ним. "Коли Ісус кличе когось, Він не диктує, що маєш робити. Його поклик — це, перш за все і понад усе, особиста зустріч."(Лист до тих, хто хоче слідувати за Христом)