Ким була ця людина, яка залишила такий глибокий слід в історії західної думки? Для одних він говорив про непереборний спосіб благодаті, Божої любові. Інші обвинувачують його в песимістичних поглядах на людину, яка позначена більше гріхом, ніж Божою любов’ю. Протягом історії, богословські школи найрізноманітнішого направлення визнавали його авторитет, іноді викликаючи гіркі суперечки.
Але те, що завжди захоплювало людей, це його шлях до віри. Описуючи це у своїх сповідях, він допоміг багатьом людям знайти Христа. Його пошуки зазнали багато поворотів. Лише тоді, коли йому було тридцять, він, нарешті, сказав "так" вірі. Згодом він сповідував свої коливання та помилки минулого, але в той же час він визнав у піднесеній пісні про похвалу, що Бог був з ним без його усвідомлення.
Ти був в мені глибше, ніж моя наглибша частина; і вище мого найвищого.
На його батьківщині, в Північній Африці, віра була поповнена пам’яттю про мучеників. Проте популярне християнство, як його практикувала мама, не мала великого звернення до нього як до молодої людини. Біблія була для нього також чужою; він не міг серйозно ставитися до антропоморфних оповідань про Бога. Під час своєї блискучої кар’єри як професор спочатку у Карфагені, потім у Римі, він почав шукати правду в релігійних колах, більш-менш близьких до християнства.
Він був в Мілані, столиці імперії на той час, на піку своєї кар’єри, коли його життя перевернулось. Амвросій, єпископ міста, захоплено говорив про Біблію. І Августина вразив тоцй факт, що “він був щасливою людиною”. Потім одного дня, в саду, дитячий голос сказав йому відкрити Біблію. Він прочитав члова апостола Павла і зрозумів,, що ці слова можуть змінити людські серця і життя загалом. Напередодні Великодня 387 року він був хрещений Амвросієм. Баптистерій до сих пір можна побачити під Міланським собором.
Його великим відкриттям було смиренність Бога. Бог, який за межами всього, що ми можемо собі уявити, наблизився до нас, через людські слова Писання, в якому ми повинні шукати те, що живить нас, як ви розколюєте горіх, щоб знайти те, що знаходиться всередині. Боже сходження в Христі через втілення та крайню смиренність з хрестом назавжди буде для нього джерелом дива і нового життя.
Не зневажайте себе, чоловіки: Син Божий прийняв образ людини. Не зневажайте себе, жінки: Син Божий народився від жінки. І хто може впасти у відчай, коли Син Божий хоче бути таким смиренним заради нас?
Але його шлях до навернення не закінчився; насправді це триватиме до кінця його життя. Незабаром йому доведеться відмовитися від ідеалу спокійного життя, проведеного з кількома друзями, щоб роздумувати про Євангеліє. Повернувшись до Африки, йому було запропоновано прийняти служіння в християнській громаді спочатку як священик, а потім як єпископ Гіппо, тепер Аннаба в Алжирі.
Через своє служіння він більше і більше усвідомлює, що Христос не може бути відокремлений від свого тіла, Церкви. Він не шкодував зусиль, щоб відновити єдність Церкви в Африці, зіткнувшись з розколом, який тривав вже століття. Це стало ясніше і зрозуміліше для нього, що благодійність була вершиною християнського життя.
Любов і Бог наблизяться до тебе. Любов і Він будуть жити всередині тебе. Господь близький. Не хвилюйся. Чому ви дозволяєте ілюзіям вашого розуму полетіти і кажете: хто є Бог? Що б ви не могли вигадати, Він не є цим. Але щоб ви могли хоч трохи відчути Його, Бог - це любов.
Августин знаходиться в пошуках до самого кінця. У старості починаються великі потрясіння в суспільстві: Рим, який здавався вічним, був розграбований і спалений. У своїй останній великій роботі "Місто Бога" він намагався зрозуміти і надати надію на те, що було сприйнято як катастрофа. Як він вже говорив, коментуючи Псалом 65: як християни ми будемо залишатися паломниками до кінця, йдучи до нашої Батьківщини, на небеса.
Ти йдеш по дорозі з усіма народами, і ти співаєш, як ти йдеш вперед. Тож співай любовні пісні своїй батьківщині, добрі мандрівники співають, і в більшій частині вони співають вночі.