Ікони вносять красу у поклоніння. Вони як вікна, відкриті до реальностей Божого Царства, являючи їх присутність у нашій молитві на землі.

Хоча ікони – це зображення, вони не є просто ілюстраціями чи прикрасами. Це символи втілення, їх присутність пропонує очам духовне послання, яким Слово звертається до вух.

Згідно з богословом Святим Іоанном Дамаскіном, який жив у восьмому сторіччі, ікони беруть початок від пришестя Христа на землю. Наше спасіння пов’язано з втіленням божественного Слова, а отже і з матерією: «У минулому, безтілесний та невидимий Бог ніколи не був зображений, але тепер, коли Бог проявився у плоті та перебував серед людей, я зображую видиме у Богові. Я не поклоняюся матерії; я поклоняюся Творцю матерії, котрий став матерією задля мене, який обрав перебування у матерії, і який, через матерію, спричинив моє спасіння» (Трактат I,16).

Вірою, яку вона виражає, своєю красою та глибиною ікона може створити простір для миру та підтримати очікування у надії. Вона закликає нас привітати спасіння навіть у плоті та творінні.