Ісус сказав: А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить. Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, не забороняй і сорочки. І кожному, хто в тебе просить подай, а від того, хто твоє забирає, назад не жадай. І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви. А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить. І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять. А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж. Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих! Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!

(Від Луки 6:27-36)

У цьому уривку Ісус описує два способи дій. Один Він називає способом грішників, тобто тих людей, котрі не прагнуть виконати те, що Бог просить від них. Сьогодні ми б могли назвати це "звичайним" людським способом поведінки. Він полягає в тому, щоб бути добрим до тих, хто добрий до нас, давати тим, хто нам повертатиме все назад.

Люди мають постійну тенденцію ділити інших на 2 групи: ті, хто зі мною, і ті, хто нам байдужі або ворожі. Звісно, немає нічого поганого в тому, щоб відчувати деяких людей більш близькими, ніж решту. З різних причин, ми всі маємо більше спільного з окремими людьми чи групами. Але коли ця спорідненість призводить до ігнорування, критики, відкидання або навіть спричинення болю тим, хто відрізняється від мене, вона стає джерелом поділів і навіть війн.

Потім Ісус говорить про інший шлях. Це шлях Господній, суть якого в тому. щоб бути "добрим і до невдячних і злих". Як ми вчора бачили, шлях Божий різниться від нашого людського шляху, тому що Бог не змінюється в залежності від відповіді іншого. Бог "безпристрасний". Іншими словами, Бог може тільки любити.

Так ось новизна звістки не в тому, що Бог милосердний. Про це знав вже автор 55 глави книги пророка Ісаї, ця тема проходить крізь все іудейське Писання за багато століть до Христа. Нове тут не в тому, що Бог милосердний, але в тому, що ми, люди, можемо бути милосердні за Його образом!

Ісус кличе нас стати жінками і чоловіками, які дійсно являють в собі образ Божий, здатними любити своїх ворогів, творити добро навіть тим, хто ставиться до нас погано, давати, не очікуючи нічого назад. Як це можливо? Чи здатні люди уподібнитися Богові? Де взяти для цього мотивацію і сили?

Звісно ж, передусім, така здатність береться не з сили нашого характеру чи волі. Бог може дати, не очікуючи нічого назад, бо Бог є Джерелом життя.Але ми не Джерело. Для того, щоб ми були здатні давати, перш за все нам треба взяти. І в цьому новизна Євангелія. В пришесті на землю в образі людському, Син Божий приніс Святого Духа Божого, саму силу любові, прямо в серцевину людського життя. Силою Духа Ісус був здатен зцілювати хворих і прощати грішників. Він зміг навіть віддати за нас своє життя на хресті, подарувавши прощення Своє і тим, хто катував Його і вбив. І після Свого воскресіння Він передав того самого Духа своїм учням.

Як послідовники Ісуса, ми стаємо частиною спільноти вірян, якими керує Дух Божий. Тих, хто зустрічав перших християн дивувало те, що вони бачили перед собою спільноту чоловіків і жінок абсолютно різного походження, що живуть разом як брати і сестри, ділячи між собою матеріальні і духовні блага, прощаючи одне одного. Не розділяючи людей на групи, на внутрішніх і зовнішніх, вони приймали усіх. Вони прагнули жити в солідарності з усіма. Вочевидь, їх образ життя відрізнявся від того, як "зазвичай" жили люди, і це приваблювало до них багатьох.

Той самий Дух, що перебував в Ісусі і перших християнах, пропонується нам і сьогодні. Так, і для нас є можливим жити згідно образу Божого. Ми можемо бути милосердними, як Отець наш є милосердний. Але ми можемо так жити тільки разом, підтримуючи один одного,і тільки відкриваючи наші серця в молитві Богу, щоб поступово Він змінював образ нашого мислення і дій. І тоді неможливе стає можливим.

 Чи описує Ісус якусь "утопію", або ж я сам знаю приклади жінок і чоловіків, які живуть за образом Божим, люблячи безумовно? Коли я їх бачив? Де? Як?

 Що ми можемо зробити для того, щоб наші спільноти і Церкви перетворювались в місця солідарності з усіма людьми, де б зцілювались розділення суспільства?